Періодична комета 220P/McNaught, яку зазвичай можна побачити лише за допомогою телескопа, несподівано перетворилася на значно яскравіший об’єкт. Два спалахи протягом 2026 року підвищили її яскравість приблизно у 20 тисяч разів порівняно зі звичайним станом, і тепер за сприятливих умов її можна фіксувати навіть у бінокль або на довгих фотоеекспозиціях.
На нових знімках добре видно зелену голову комети та короткий пиловий хвіст. Зелений колір зазвичай пов’язаний із молекулами вуглецю та іншими газами в комі, які світяться під дією сонячного ультрафіолету.
Причина двох різких спалахів поки невідома
Комети можуть ставати яскравішими, коли наближаються до Сонця й сильніше нагріваються. Але стрибок 220P/McNaught виявився значно різкішим, ніж очікували від звичайної сезонної активності. Тому астрономи розглядають сценарії раптового вивільнення газу, який накопичився під поверхнею, або структурного руйнування частини ядра.
Якщо газ довго залишається замкненим під крижаною кіркою, підвищення температури може збільшувати внутрішній тиск. Коли поверхня тріскається, газ і пил швидко вириваються назовні, формуючи величезну додаткову площу, що відбиває сонячне світло.
Інший можливий механізм — так званий «кометний землетрус», коли зміна температури або внутрішня напруга спричиняє обвал поверхневих шарів. Поки спостережень недостатньо, щоб однозначно розрізнити ці варіанти.
220P рухається між орбітами Марса і Юпітера
Комета обертається навколо Сонця з періодом понад п’ять років. Її орбіта проходить у просторі між Марсом і Юпітером, тому це не один із довгоперіодичних гостей із далеких меж Сонячної системи, а відносно регулярний об’єкт.
У жовтні 220P має пройти від Землі на відстані порядку однієї астрономічної одиниці. Це не небезпечне зближення, але воно дає додатковий час для фотометричних і спектроскопічних спостережень.
Найважливішим завданням буде простежити, як швидко комета згасатиме та чи повторяться нові спалахи. Саме тривалі спостереження допоможуть зрозуміти, чи пережило її ядро локальне вивільнення газу, серію руйнувань або більш глибоку структурну перебудову.
Такі спалахи мають значення не лише для аматорських спостережень. Різке збільшення кількості газу й пилу дозволяє спектроскопії побачити речовину, яка зазвичай прихована в ядрі. Якщо вчені простежать хімічний склад після кожного спалаху, це може дати підказки про внутрішню будову 220P і про те, наскільки неоднорідним є її крижано-пилове ядро.
