Кількість супутників на навколоземній орбіті може зрости на два порядки, якщо реалізується хоча б значна частина вже заявлених комерційних проєктів. Сьогодні навколо Землі працює близько 15 тисяч активних апаратів, але подані та оголошені плани сукупно передбачають понад 1,7 млн супутників.
Для зв’язку та інтернету це означає глобальне покриття, але для астрономії — дедалі складніше небо. Кожен апарат може відбивати сонячне світло й залишати яскраву смугу на довгій експозиції телескопа. У великих оглядах неба один такий слід здатний зіпсувати частину кадру або ускладнити автоматичний пошук слабких об’єктів.
Особливо вразливими є ширококутні телескопи
Моделювання для обсерваторій показує, що наслідки залежать від висоти орбіти, яскравості супутників, часу ночі та поля зору інструмента. Телескопи, які спостерігають невеликі ділянки неба, можуть частково уникати проблем, однак ширококутні огляди значно частіше перетинатимуть супутникові траєкторії.
Ситуацію ускладнює те, що мегасузір’я постійно рухаються. Навіть якщо оператори передають точні координати, спостерігачі не завжди можуть просто «обійти» тисячі апаратів, особливо під час досліджень швидкоплинних явищ — астероїдів, наднових або оптичних спалахів.
У моделюванні фігурує орієнтир близько 100 тисяч достатньо тьмяних супутників як рівень, з яким сучасна наземна астрономія ще могла б працювати за умови активного зменшення яскравості та координації. При набагато більших кількостях втрати даних різко зростають.
Проблема не зводиться лише до смуг на фотографіях
Велика кількість штучних об’єктів також підвищує загальну яскравість нічного неба. Для найчутливіших спостережень навіть невелике додаткове світіння означає, що слабкі далекі галактики та інші об’єкти стають складнішими для вимірювання.
Окремий ризик виникає в радіоастрономії, де супутникові передавачі можуть створювати перешкоди в частотних діапазонах, близьких до наукових. Тому дослідники наполягають, що правила для мегасузір’їв мають враховувати не лише безпеку орбіт, а й захист астрономічного середовища.
Компроміс можливий: темніші корпуси, контроль орієнтації, обмеження висоти та точна координація з обсерваторіями вже зменшують вплив окремих систем. Але за сценарію сотень тисяч або мільйона апаратів одних технічних поправок може виявитися недостатньо.
