22 вересня відбувається одна з чотирьох головних сезонних точок року — вересневе рівнодення. У цей момент Сонце перетинає небесний екватор, рухаючись із північної частини небесної сфери в південну. Для Північної півкулі це початок астрономічної осені, а для Південної — початок весни.
Назва «рівнодення» часто створює враження, що день і ніч скрізь тривають точно по 12 годин. Насправді реальна тривалість світлого часу трохи відрізняється. Атмосфера заломлює сонячне світло й дозволяє бачити Сонце ще тоді, коли геометрично воно вже трохи нижче горизонту. Крім того, схід і захід визначають за верхнім краєм диска, а не за його центром.
Сезони створює нахил Землі, а не відстань до Сонця
Вісь обертання Землі нахилена приблизно на 23,5 градуса до площини орбіти. Саме через цей нахил протягом року одна півкуля отримує більше прямого сонячного світла, а інша — менше. Під час рівнодення жодна з півкуль не нахилена до Сонця сильніше за іншу.
Це добре видно на глобальній картині освітлення: умовна межа дня і ночі проходить майже через обидва полюси. Після вересневого рівнодення у Північній півкулі ночі продовжують подовжуватися аж до грудневого сонцестояння, тоді як у Південній усе відбувається навпаки.
Вересневе небо має ще кілька яскравих орієнтирів
NASA у вересневому огляді неба окремо звертає увагу на Венеру, яка цього місяця дуже яскрава у вечірньому небі. Максимум її яскравості для нинішньої вечірньої появи припадає на 18 вересня, тобто за кілька днів до рівнодення. Після заходу Сонця планету легко знайти низько над західним горизонтом за ясної погоди.
У другій половині місяця Місяць також допомагає знаходити яскраві зорі та сузір’я, а темні вечори поступово стають довшими. Саме після осіннього рівнодення для спостерігачів у Європі починається комфортніший сезон: не треба чекати глибокої ночі, щоб побачити слабкіші об’єкти.
Рівнодення не викликає різкої зміни погоди за один день і не означає, що з 22 вересня миттєво настає холод. Це астрономічна межа, визначена геометрією руху Землі. Але вона дуже наочно показує, як одна проста особливість — нахил планетної осі — формує звичний нам ритм сезонів.
Для практичного спостерігача рівнодення ще й зручний орієнтир у календарі. Після нього Сонце в наших широтах щодня заходить раніше, а астрономічна темрява настає швидше. Це означає більше часу для спостережень планет, зоряних скупчень і галактик без необхідності чекати до глибокої ночі, як у середині літа.
