Український аграрний експорт у серпні працює далеко нижче свого потенціалу. З 1 по 26 серпня країна вивезла 1,423 млн тонн зернових, олійних культур і продуктів їх переробки — приблизно третину обсягу, який могла б експортувати за нормальніших логістичних умов. Найбільше відставання видно саме у зерновому сегменті.
За цей період експорт зернових становив 822 тис. тонн, або близько 21% потенційного обсягу. Натомість олійні культури, рослинні олії та шроти рухаються ближче до необхідних темпів. Така різниця показує, наскільки гостро зерновий сектор залежить від доступної масової логістики та вартості перевезень.
Залізниця і Дунай несуть основне навантаження
Приблизно по 600 тис. тонн агропродукції в серпні було перевезено залізницею та дунайським напрямком. Автомобільний транспорт забезпечив лише близько 80 тис. тонн. Для великих партій зерна дороги залишаються найдорожчим способом доставки, тому замінити ними інші канали в необхідному масштабі практично неможливо.
Проблема експорту виходить далеко за межі статистики одного місяця. Коли продукція довше перебуває в дорозі, а її доставка до покупця дорожчає, аграрій отримує меншу маржу та повільніше повертає оборотні кошти. Саме тому для експортерів зернових, олійних культур і продуктів переробки строк повернення валютної виручки збільшено зі 120 до 150 днів.
Додаткове фінансування частково пом’якшує удар. Кредитний портфель агросектору зріс до приблизно 105 млрд грн, що на 25 млрд більше, ніж на аналогічну дату минулого року. Лише за останній тиждень агровиробники отримали близько 2 млрд грн кредитів.
Логістичні витрати вже змінюють плани на осінь
Найважливіший наслідок слабшого експорту може проявитися не на кордоні, а на українських полях. Через складнішу економіку виробництва та високу вартість логістики очікується скорочення площ під озимою пшеницею. Для озимого ріпаку суттєвих змін поки не прогнозують, а по ячменю можливе лише незначне зменшення.
Для внутрішньої продовольчої безпеки це не виглядає критично. Україна споживає близько 6 млн тонн пшениці на рік, тоді як останніми роками виробляє приблизно 23–25 млн тонн. Проте для аграрної економіки важливий не лише фізичний обсяг урожаю, а можливість продати надлишок за кордон із прийнятними витратами.
Якщо дорога логістика збережеться, структура посівів може поступово зміщуватися на користь більш маржинальних олійних культур. Отже нинішні експортні обмеження вже впливають на рішення, які визначатимуть врожай і валютні надходження країни у наступному сезоні.
