Федеральний суд у Каліфорнії завдав нового удару по одній із найсуперечливіших імміграційних практик адміністрації Дональда Трампа. Суддя Ноель Вайз постановила, що застосування двох положень федерального імміграційного законодавства для анулювання віз і запуску депортаційних процедур проти іноземних студентів через їхні пропалестинські висловлювання та критику Ізраїлю порушує Конституцію США.
Рішення стосується не права держави депортувати людину за порушення імміграційного статусу, а саме ситуації, коли владні органи використовують політичні погляди або захищені висловлювання як підставу для репресивної імміграційної дії. Суд дійшов висновку, що такий підхід суперечить Першій і П’ятій поправкам.
Суд розкритикував механізм, який дозволяв карати за зміст висловлювань
Позов подала студентська газета Stanford Daily. Її юристи заявили, що частина іноземних студентів-журналістів почала уникати тем, пов’язаних із протестами на підтримку Палестини та конфліктом на Близькому Сході, побоюючись анулювання віз або затримання.
У центрі спору опинилися положення закону, які дозволяють Держдепартаменту визначати, що перебування конкретного іноземця може мати негативні зовнішньополітичні наслідки для США. Адміністрація використовувала цей механізм у справах студентів і випускників, які брали участь у пропалестинських протестах або публічно критикували політику Ізраїлю.
Суддя наголосила, що свобода слова в американській конституційній системі захищає не лише популярні чи зручні для влади погляди. Вона окремо звернула увагу на небезпеку самоцензури, коли громадяни й негромадяни змушені коригувати свої висловлювання через страх державної помсти.
Рішення може вплинути на інші подібні справи
Постанова в Каліфорнії стала ще одним випадком, коли федеральний суд поставив під сумнів спроби використовувати імміграційне право для тиску на політичну активність. Раніше подібні аргументи вже розглядалися в інших юрисдикціях, зокрема у справах іноземних студентів, яких затримували після участі в протестах.
Водночас рішення не означає автоматичного припинення всіх депортаційних проваджень щодо студентів. У кожній справі можуть існувати інші юридичні підстави, а адміністрація має право оскаржити постанову у вищій інстанції.
Наслідки можуть вийти далеко за межі університетських протестів. Якщо позиція суду встоїть під час апеляції, уряд матиме значно менше простору для використання широких зовнішньополітичних формулювань як інструменту покарання за політичні переконання. Для американських університетів це також важливий сигнал: іноземні студенти не втрачають конституційний захист лише через свій міграційний статус.
