Шість держав Європейського Союзу, які вносять до спільного бюджету більше, ніж отримують назад, виступили з вимогою суттєво скоротити майбутній семирічний фінансовий план блоку. Німеччина, Данія, Нідерланди, Австрія, Фінляндія та Швеція хочуть урізати запропоновані Єврокомісією витрати на кілька сотень мільярдів євро.
Йдеться про бюджет ЄС на 2028–2034 роки обсягом майже 2 трлн євро. Шість країн заявили, що скорочення має бути збалансованим і стосуватися всіх великих напрямів витрат, а не лише окремих програм.
Німеччина вже пропонувала забрати близько €400 млрд
Берлін ще в червні відкрито закликав зменшити план приблизно на 400 млрд євро, назвавши нинішній обсяг надто дорогим для держав-членів. Тепер до німецької позиції приєдналася група інших чистих донорів бюджету.
Вони не виступають за механічне урізання кожної програми. Навпаки, у спільній заяві країни закликали концентрувати більше ресурсів на обороні, конкурентоспроможності, міграції та стратегічній автономії Європи.
При цьому шість урядів різко виступили проти нового спільного боргу ЄС. Після масштабних запозичень, використаних під час пандемії та енергетичної кризи, частина держав не хоче перетворення спільних облігацій на постійний спосіб фінансування бюджету.
Окремою вимогою стали жорсткі умови верховенства права для отримання грошей із фондів ЄС. Також держави закликали європейські інституції виконувати свої функції без розширення штату.
Політичний сенс заяви ширший за саму цифру скорочення. Чисті донори дають зрозуміти, що нові оборонні та технологічні пріоритети не повинні автоматично означати ще більший загальний бюджет.
Бюджет потребує згоди всіх 27 країн
Переговори входять у вирішальну фазу, оскільки багаторічний фінансовий план неможливо затвердити простою більшістю. Для нього потрібна одностайність усіх 27 держав-членів.
Президент Європейської ради Антоніу Кошта зараз проводить серію консультацій у столицях ЄС і називає досягнення домовленості до кінця 2026 року одним із пріоритетів.
Суперечка буде складною, адже країни — отримувачі європейських фондів традиційно виступають проти різких скорочень політики згуртованості, сільськогосподарських програм і регіональних інвестицій.
Для Центральної та Південної Європи ці програми є важливим джерелом фінансування доріг, модернізації міст, аграрного сектору та промислових проєктів. Саме тому вимога «кількох сотень мільярдів» майже гарантовано зіткнеться з опором.
У результаті дискусія зводиться до нового розподілу пріоритетів. Європа хоче більше витрачати на оборону й технології, але чисті донори не готові автоматично збільшувати загальну суму рахунку. Саме цей конфлікт і визначатиме головну бюджетну суперечку ЄС найближчих місяців.
