Кірибаті розглядає незвичайну конституційну зміну, яка може надовго закріпити нинішній зовнішньополітичний курс країни. Законопроєкт пропонує дозволяти офіційні дипломатичні відносини лише з державами — членами Організації Об’єднаних Націй або постійними спостерігачами при ООН.
Китай і Тайвань у тексті прямо не згадуються. Однак практичний наслідок очевидний: Тайвань не є членом ООН і не має статусу постійного спостерігача, тому майбутньому уряду Кірибаті буде значно складніше відновити з ним офіційні дипломатичні відносини.
Кірибаті вже тричі змінювало вибір між Пекіном і Тайбеєм
Дипломатична історія країни у цьому питанні незвичайно мінлива. Кірибаті встановило відносини з Китаєм у 1980 році, у 2003-му перейшло на бік Тайваню, а в 2019 році знову розірвало відносини з Тайбеєм і відновило їх із Пекіном.
Президент Танеті Маамау після останнього переходу суттєво зблизився з Китаєм. Кірибаті стало одним із найпослідовніших партнерів Пекіна в Тихому океані, а китайська економічна й дипломатична присутність у країні помітно зросла.
Законопроєкт уже пройшов початковий парламентський етап і тепер має повернутися на друге читання. Для внесення змін до конституції потрібна підвищена підтримка депутатів, тому формально результат ще не гарантований.
У квітні схожа спроба не набрала необхідної двох третин голосів. Нинішня редакція отримала значно впевненіший старт, а Маамау має стійку більшість у парламенті.
Поправка може вплинути не лише на Тайвань
Запропоноване формулювання викликало питання через те, що не всі партнери Кірибаті в Тихому океані є повноправними членами ООН. Наприклад, Острови Кука, Ніуе та низка територій мають особливий міжнародний статус.
Щоб уникнути проблем, законопроєкт передбачає винятки для несамоврядних територій та держав і територій у вільній асоціації з членами ООН. Це має дозволити Кірибаті зберегти регіональні відносини без порушення нової конституційної норми.
Критики вважають, що зовнішня політика не повинна настільки жорстко фіксуватися в конституції, оскільки майбутні уряди можуть опинитися без свободи реагувати на зміни міжнародної ситуації.
Прихильники, навпаки, говорять про стабільність і передбачуваність дипломатичного курсу. Якщо поправку остаточно ухвалять, Кірибаті стане одним із небагатьох прикладів, де питання дипломатичного визнання фактично зафіксують на конституційному рівні — і це ще сильніше закріпить нинішню орієнтацію країни на Пекін.
