росія різко прискорює перехід від повільних ударних безпілотників до реактивних систем, здатних проходити українську територію значно швидше. За оцінкою фахівця із систем радіоелектронної боротьби та радника з технологічних напрямків Сергія «Флеша» Бескрестнова, виробничі можливості росії вже наблизилися до приблизно трьох тисяч реактивних БПЛА на місяць.
Ця оцінка базується на динаміці застосування нових апаратів і даних української розвідки. За словами Бескрестнова, ще місяць тому фіксувалося близько 1500 атак реактивними безпілотниками, а нинішній показник уже наблизився до 3000. Водночас плани російського виробництва оцінюються у 36–40 тисяч таких засобів на рік, тобто понад три тисячі щомісяця.
Швидкість стає новим способом прориву ППО
Головна перевага реактивного дрона перед звичайним Shahed — не лише в максимальній швидкості, а у різкому скороченні часу, який мають українські підрозділи для виявлення, ідентифікації та перехоплення цілі. Повільний безпілотник може перебувати в повітрі годинами, змінювати маршрут і все одно залишати певне вікно для роботи мобільних груп. Реактивна ціль проходить ту саму відстань значно швидше.
За оцінкою «Флеша», частка реактивних систем у майбутній структурі ударних дронів росії може становити близько 60%, тоді як решта припадатиме на бензинові апарати типу Shahed-136 та подібні моделі. Така пропорція логічно відповідає змінам на полі бою: Україна дедалі активніше використовує дешеві дрони-перехоплювачі проти повільних цілей, тому росія намагається підняти швидкість і змусити ППО застосовувати дорожчі засоби.
Паралельно готуються ще швидші ударні системи
Проблема не обмежується реактивними Shahed. За наявними оцінками, російська промисловість також розширює виробництво «Бандеролей» та працює над іншими швидкісними засобами, зокрема системами «Дань-Т», «Дань-М» і «Герань-5». Для окремих нових моделей називають орієнтовну швидкість у діапазоні 500–650 км/год, можливість польоту на малій висоті та маневрування.
Такі характеристики ускладнюють роботу традиційних засобів протиповітряної оборони, особливо якщо реактивні апарати запускаються не окремо, а разом із повільнішими дронами, ракетами та імітаторами. У результаті одна хвиля може містити десятки цілей із різною швидкістю, висотою та профілем польоту, що змушує оборону розподіляти вогневі засоби майже в режимі реального часу.
Для України відповіддю стає власне прискорення технологічної гонки. Вже випробовуються реактивні перехоплювачі, розширюється мережа сенсорів і вдосконалюються алгоритми раннього виявлення. Якщо росія справді здатна стабільно виробляти близько 3000 реактивних БПЛА щомісяця, боротьба з ними переходить із рівня поодинокої новинки у масштабне виробниче протистояння, де вирішальними стають ціна одного перехоплення та швидкість серійного випуску.
