Україна готується змінити формат переговорів із союзниками про військову допомогу. Новий міністр оборони Євгеній Хмара заявив, що представить партнерам єдиний детальний план війни з конкретними цілями, необхідними проєктами, очікуваними результатами та чіткими термінами.
Одне з головних завдань — закрити приблизно $27 млрд дефіциту оборонного фінансування. Для цього Київ хоче не лише збільшити внески нинішніх партнерів, а й переконати Європейський Союз раніше надати частину €45 млрд кредиту, запланованого на 2027 рік.
Київ хоче говорити з партнерами мовою конкретних результатів
Нова модель має замінити розрізнені запити на зброю та фінансування єдиною системою. Для кожного великого напряму партнери повинні бачити, скільки коштів потрібно, яке озброєння або виробництво фінансується, у які строки воно з’явиться та який військовий ефект очікується.
Такий підхід особливо важливий після кількох років війни, коли бюджети союзників стикаються з дедалі більшою конкуренцією між обороною, соціальними витратами та власними програмами переозброєння. Чим точніше Україна може показати результат кожного вкладеного євро чи долара, тим легше обґрунтовувати нові пакети.
Хмара також наголошує на необхідності враховувати досвід військових безпосередньо з фронту. Це має стосуватися не лише закупівель, а й структури підрозділів, тактики, безпілотних систем, зв’язку та протидії новим типам російської зброї.
Важливим елементом стане й синхронізація з новим військовим керівництвом. Міністр оборони має відповідати за ресурси, виробництво й організацію, тоді як командування формує оперативні потреби та визначає, які рішення дають найбільший ефект на полі бою.
Дефіцит у $27 млрд робить фінансову частину не менш важливою за зброю
Україна вже значну частину бюджету спрямовує на оборону, але потреби війни залишаються вищими за внутрішні можливості. Боєприпаси, ракети ППО, дрони, ремонт техніки, грошове забезпечення, фортифікації та виробництво озброєння потребують постійного багатомільярдного фінансування.
Саме тому Київ хоче отримати частину європейського кредиту раніше, не чекаючи календарного 2027 року. Якщо домовленість буде досягнута, це дозволить швидше контрактувати виробництво й уникати ситуації, коли підприємства готові випускати більше зброї, але не мають гарантованого фінансування.
Паралельно Україна планує активніше звертатися до держав, які досі робили невеликі внески або взагалі не брали участі у військовій підтримці. Навіть обмежене фінансування з нових джерел може бути важливим, якщо його спрямувати на конкретні програми з чітким результатом.
Успіх плану залежатиме від двох речей: наскільки переконливо Україна пояснить партнерам військову логіку своїх потреб і наскільки швидко союзники готові ухвалювати фінансові рішення. У війні, де технології й тактика змінюються за місяці, затримка фінансування часто означає втрату часу на полі бою.
