Україна наближається до серійної відповіді на одну з найскладніших нових повітряних загроз. Чотири перспективні типи перехоплювачів реактивних «шахедів» уже пройшли польові випробування, а Міноборони ставить завдання максимально швидко довести їх до потрібного рівня й масштабувати виробництво до тисяч одиниць.
Потреба в таких системах різко зросла через зміну характеристик російських ударних дронів. Реактивні модифікації летять значно швидше за класичні гвинтові «шахеди», залишаючи менше часу на виявлення, наведення та перехоплення.
Кількість реактивних дронів зростає вже тисячами на місяць
За оцінкою фахівця із систем зв’язку та радіоелектронної боротьби Сергія «Флеша» Бескрестнова, у липні росія запустила по Україні близько 1500 реактивних «шахедів», а в серпні — вже понад 2500.
Такий темп означає, що дорогі зенітні ракети не можуть бути єдиною відповіддю. Навіть якщо вони технічно здатні збивати швидкі дрони, масове використання ракет вартістю сотні тисяч або мільйони доларів проти значно дешевших цілей швидко виснажує запаси.
Саме тому Україна розвиває спеціалізовані дрони-перехоплювачі. Їхнє завдання — дешево й масово закривати той сегмент повітряних цілей, де мобільні вогневі групи вже не завжди встигають, а використання великих систем ППО економічно невигідне.
Польові випробування показують, що технологічна база вже існує. Наступний етап значно складніший: виробництво має бути стабільним, компоненти — доступними, а самі системи — достатньо простими для масового застосування бойовими підрозділами.
Україна намагається створити окремий дешевий ешелон протиповітряної оборони
Нові перехоплювачі повинні доповнювати, а не замінювати Patriot, NASAMS, IRIS-T та інші комплекси. Сучасна ППО дедалі більше нагадує багатошарову систему, де кожен тип зброї працює по своїй категорії цілей.
Найдорожчі ракети мають залишатися для балістики, крилатих ракет і складних високошвидкісних цілей. Дрони-перехоплювачі можуть взяти на себе значну частину масових безпілотників, зменшуючи навантаження на основні зенітні комплекси.
Головним викликом стане масштаб. Якщо росія здатна запускати тисячі реактивних дронів щомісяця, Україні потрібні не десятки експериментальних перехоплювачів, а постійний серійний потік у тисячах одиниць разом із підготовленими операторами та автоматизованими системами наведення.
Саме швидкість переходу від випробувань до масового виробництва визначить ефект нових розробок. У технологічній війні перевагу дає не сам прототип, а здатність виробляти його швидше, дешевше й у більшій кількості, ніж противник нарощує нову загрозу.
