Чи можна використовувати ядерну бомбу в космосі? Що станеться, якщо підірвати ядерну боєголовку в космосі? Існують досить суттєві відмінності між підривом ядерної бомби на землі і на орбіті.

Фото згенеровано за допомогою chatgpt.com

"Коли ядерна зброя вибухає на землі, багато енергії спочатку вивільняється у вигляді рентгенівського випромінювання, — розповідає доктор Майкл Малвіхілл, науковий співробітник проректора Тіссайдського університету. — Ці рентгенівські промені перегрівають атмосферу, змушуючи її вибухнути у вогняну кулю — саме це створює ударну хвилю і характерну грибовидну хмару".

Але в космосі немає атмосфери. Тому ні грибовидні хмари, ні ударні хвилі не утворюються, коли ви запускаєте ядерну бомбу в космосі. Однак це не означає, що наслідки менш жахливі.

"У космосі ядерний вибух вивільняє величезну кількість енергії у вигляді рентгенівських променів, гамма-променів, інтенсивних потоків нейтронів і субатомних заряджених частинок. Він також створює так званий електромагнітний імпульс, або ЕМІ", — каже Малвіхілл.

ЕМІ — це фактично сплеск електромагнітної енергії; при взаємодії з верхніми шарами атмосфери він вириває з неї електрони, засліплюючи радари, виводячи з ладу комунікації та виводячи з ладу енергосистеми.

Після вибуху навколо Землі утвориться радіаційний пояс, який зберігається місяцями, а можливо, навіть роками — ніхто не знає напевно. Випромінювання може пошкодити супутники і, як зазначає Малвіхілл, становитиме серйозну небезпеку для всіх, хто в цей час перебуватиме в космосі — наприклад, для астронавтів на МКС.

"ЕМІ виведе з ладу енергетичні системи на МКС, фактично знищивши системи життєзабезпечення і все, що циркулює в атмосфері космічної станції", — пояснює Малвіхілл.

Однак, з рівня землі, окрім виведення з ладу електромереж і порушення зв’язку, наслідки можуть бути і дещо красивішими.

Заряджені частинки від вибуху, взаємодіючи з магнітним полем Землі і атмосферою, могли б викликати яскраві полярні сяйва, що простягалися б на величезні відстані і могли б тривати кілька днів.

Чи досягали ядерні вибухи космосу раніше

Не дивно, що під час холодної війни світові наддержави випробовували ядерні бомби практично у всіх можливих сценаріях. На суші, під водою, в горах — де тільки не намагалися її підірвати.

Тож не дивно, що детонація ядерної зброї в космосі відбувалася і раніше. Загалом США провели п’ять космічних ядерних випробувань у космосі; найвідоміше з них, за словами Малвіхілла, відбулося 9 липня 1962 року поблизу райського тихоокеанського острова Гаваї.

Starfish Prime був запущений на висоті 400 км (250 миль) над островом Джонстон і мав потужність вибуху 1,4 мегатонни — приблизно в 100 разів більше, ніж бомба в Хіросімі.

ЕМІ був набагато більшим, ніж очікувалося, що поставило під загрозу засекречений характер випробування, оскільки на Гаваях, за 1450 км (900 миль) від місця детонації, було виведено з ладу вуличне освітлення і телефонні лінії.

Червоні полярні сяйва, що виникли внаслідок цього, простяглися через Тихий океан і тривали кілька годин.

"У той час у космосі перебувало близько 22 супутників, з яких близько третини були виведені з ладу", — каже Малвіхілл.

Серед жертв був і перший у світі супутник телевізійного зв’язку Telstar 1, який був маяком технологічного розвитку США, поки Starfish Prime не призвів до його передчасного виходу з ладу після всього семи місяців перебування на орбіті.

У наступні роки всі трохи схаменулися і вирішили, що випробовувати ядерні боєголовки в космосі — погана ідея. Так з’явився на світ Договір про космос (ДКСМ).

Підписаний у 1967 році США, Великою Британією та радянським союзом, зараз він налічує понад 100 підписантів і визначає космос як вільний для всіх для використання лише в мирних цілях.