Археологи довго не могли визначитися, чим саме є неординарна споруда у Лоталі, збудована ще за часів цивілізації долини Інду. Тільки нещодавно, завдяки використанню новітніх технологій, вчені змогли поставити в суперечці крапку.

З моменту відкриття археологічних пам’яток у Лоталі, Індія, експерти довго сперечалися, чи існувала там корабельня за часів цивілізації долини Інду. Тепер це питання знову привернуло до себе увагу завдяки новим знахідкам Індійського технологічного інституту в Гандінагарі.

Дослідники надали докази, що підтверджують існування такої корабельні, пропонуючи цінну інформацію про те, як стародавня гідрографія впливала на торгівлю і культурні обміни. Хараппська цивілізація, або цивілізація долини Інду, яка процвітала між 2500 і 1700 роками до н. е., була однією з найдавніших людських культур, поряд з Месопотамією і Єгиптом. Лотал, у найпівденнішому регіоні цієї цивілізації, виділяється як незвичайне поселення, повідомляє focus.

Вважається, що близько 2500 року до н. е. місцеві торговці та ремісники, які мали зв’язки з регіонами Сінд і Качх, почали оселятися в Лоталі. Впродовж наступних кількох століть хараппи розбудували сплановане місто, розширюючи промисловість і посилюючи торговельну діяльність.

Лотал широко відомий своїми добре збереженими цегляними спорудами, зокрема великим басейном, який, як вважається, функціонував як верф — теорія, яка викликала багато суперечок в археологічних колах.

Іноземні артефакти, знайдені в Лоталі, вказують на його значну роль у міжнародній торгівлі. Близькість регіону до таких ресурсів, як амазоніт, стеатит, сердолік і мідь, зробила його життєво важливим торговим центром.

Він також був центром експорту бавовняних виробів, кам’яних намистин і слонової кістки. Хараппська кераміка та намисто, знайдені у віддалених регіонах, таких як Месопотамія та Перська затока, ще більше підтверджують його широкі торговельні зв’язки.

Ключова особливість Лоталя — великий трапецієподібний басейн розміром приблизно 222 на 37 метрів — розташований у його східній частині. Ця структура з вхідними та вихідними каналами та платформою з глинобитної цегли для обробки вантажів була центральним аргументом на користь теорії про корабельню. Однак альтернативні інтерпретації припускають, що цей басейн міг слугувати водосховищем для зрошення.

Дослідження IITGn проливає нове світло на цю дискусію, визначаючи, що річка Сабарматі колись протікала поблизу Лоталя, хоча зараз вона протікає приблизно за 20 кілометрів від нього.

Це відкриття також розкриває маршрут подорожі, який з’єднував різні хараппські пам’ятки, включаючи Ахмедабад, Нал Саровар і Дхолавіру. Використовуючи супутникові знімки, дослідники простежили стародавні річкові канали, що підтверджує вигідне розташування Лоталя для річкової та морської торгівлі.

Дослідження включало аналіз даних із супутникових знімків, ранніх карт і цифрових моделей рельєфу. Один із дослідників, В. Н. Прабхакар, пояснив, що поступове зміщення річки Сабарматі збіглося з періодом, коли Лотал був жвавим портом.

Він також описав, як торговці могли подорожувати на човнах з Лоталя до інших хараппських міст, таких як Дхолавіра, всього за два дні, що демонструє важливість регіону як торгового центру.

У дослідженні також стверджується, що торговці, ймовірно, потрапляли до Гуджарату через Хамбхатську затоку, отримували матеріали з Ратанпури, а потім транспортували їх до Месопотамії, що ілюструє вирішальну роль Лоталя у стародавніх міжнародних торговельних шляхах.