Вважається, що наша планетарна сусідка, Венера, колись мала воду, як і Земля, але те, як вона перетворилася на пекельний світ, яким вона є сьогодні, залишалося загадкою для вчених протягом десятиліть.

Однак тепер дослідники припускають, що Венера могла втратити воду внаслідок хімічної реакції, званої дисоціативною рекомбінацією HCO+, згідно з новим дослідженням.

За словами дослідників, ця нова теорія може усунути деякі протиріччя в попередніх гіпотезах про те, як висохла Венера.

Венера – друга планета від нашого Сонця, і її часто називають “сестрою-планетою” Землі через її аналогічний розмір і близькість. Венера має щільну атмосферу, що складається в основному з вуглекислого газу з хмарами сірчаної кислоти, що робить її непрозорою для видимого світла. Її атмосфера набагато щільніша і гарячіша, ніж земна, а атмосферний тиск на її поверхні приблизно в 92 рази вищий за земний, що еквівалентно знаходженню на глибині близько 3000 футів під водою на нашій планеті. Місцевість здебільшого являє собою безплідний скелястий ландшафт, вкритий шаром сірчаного пилу, і тут є тисячі вулканів, деякі з яких, можливо, все ще діють.

"Венера – не найприємніше місце. Металеві космічні апарати плавляться за лічені хвилини. Середня температура поверхні становить 867 градусів за Фаренгейтом. Це тому, що 1) вона ближче до Сонця, ніж Земля, тому тепліше, і 2) тому, що в неї супер-парникова атмосфера, яка складається на 96 відсотків із CO2 (вуглекислого газу). Тепер життя буквально приготувалося б на поверхні і перетворилося б на смолу. І, звичайно ж, на Венері немає води", – сказав Мартін ван Кранендонк, професор астробіології та геології в Університеті Кертіна.

Передбачається, що на початку своєї історії на Венері могла бути значна кількість води, можливо, у вигляді океанів або великих водойм на поверхні. З часом, коли сонячна радіація збільшилася, а геологічна діяльність вивільнила більше вуглекислого газу, Венера могла зазнати нестримного парникового ефекту. Це призвело б до випаровування поверхневих вод, підвищення атмосферного тиску і подальших екстремальних температур, перетворивши планету на негостинне місце, яким вона є сьогодні.

Згідно з дослідженням, Венера могла втратити всю воду, що випаровується, зі своєї атмосфери в результаті хімічної реакції, званої дисоціативною рекомбінацією HCO+. Це процес, під час якого іони HCO+ з’єднуються з електронами з утворенням атомів монооксиду вуглецю і водню, які потім губляться в космосі.

Попередні теорії припускали, що вода на Венері була втрачена в результаті процесу, званого гідродинамічним відтоком, який описує, як газ виходить з атмосфери планети.

Однак цей процес не міг видалити достатньо води, щоб призвести до таких посушливих умов, які ми бачимо на Венері сьогодні. З іншого боку, дисоціативна рекомбінація HCO+ означатиме, що вода втрачається вдвічі швидше, ніж прогнозується при гідродинамічному відтоку. Це також пояснило б будь-які розбіжності в даних від інструментів попередніх космічних апаратів Венери.

Необхідні подальші місії на Венеру, щоб визначити, чи справді дисоціативна рекомбінація HCO+ є причиною того, що Венера втратила більшу частину своєї води.

"Конструктивні обмеження не дозволили минулим місіям на Венеру виміряти як HCO +, так і водень, що виділився і утворюється в результаті його рекомбінації; майбутні вимірювання на космічних кораблях необхідні", – додали дослідники.