Індонезія входить у найнебезпечнішу частину пожежного сезону з показниками, які вже викликають порівняння з катастрофою 2015 року. У серпні системи моніторингу зафіксували понад 9000 гарячих точок — значно більше, ніж 5077 у серпні 2015-го.
Особливу тривогу викликають п’ять провінцій на острові Борнео, де великі площі торфовищ здатні підтримувати вогонь навіть під поверхнею ґрунту. Такі пожежі важко побачити, ще важче загасити, а дим може поширюватися на сотні кілометрів.
Ель-Ніньйо не створює пожежі, але робить їх значно небезпечнішими
Індонезійська влада наголошує, що Ель-Ніньйо сам по собі не підпалює ліси. Однак додаткова спека, сухість і зменшення кількості опадів різко прискорюють поширення вогню та висушують торф’яні ґрунти.
Цьогорічний індекс Ель-Ніньйо вже перевищив рівні 2015 року. Липень став для Індонезії найспекотнішим за 35 років, а пожежі за місяць знищили майже 95 тисяч гектарів землі.
За останні сім днів пожежі в країні викинули близько 17,1 млн тонн вуглецю — приблизно на 429% більше за сезонну норму. За загальними викидами Індонезія поступалася лише росії, хоча інтенсивність окремих осередків була вищою.
Торф’яні пожежі особливо небезпечні тим, що можуть тліти під землею тижнями. Навіть після дощу або видимого припинення відкритого вогню всередині сухого торфу можуть залишатися гарячі ділянки, які згодом знову виходять на поверхню.
Причини вразливості накопичувалися роками. Осушення торфовищ, вирубування лісів і використання вогню для розчищення земель знижують рівень ґрунтових вод, після чого торф стає майже готовим паливом для масштабної пожежі.
Влада намагається не допустити повторення катастрофи 2015 року
Одинадцять років тому індонезійські пожежі створили густий смог у кількох країнах Південно-Східної Азії. У пікові дні вони викидали більше вуглекислого газу, ніж увесь Європейський Союз, а подальші дослідження пов’язували забруднення повітря з десятками тисяч передчасних смертей.
Після тієї катастрофи уряд посилив контроль за компаніями, що використовували вогонь для розчищення земель, почав відновлювати деградовані торфовища та підвищувати рівень води в осушених районах.
Цього року Індонезія використовує літаки й вертольоти для гасіння, а також проводить засів хмар, намагаючись штучно збільшити кількість опадів над найбільш проблемними зонами.
Влада також намагається виявляти пожежі раніше, використовуючи супутникові системи, патрулювання та карти ризику. Для торфовищ швидкість реакції критично важлива, адже після переходу вогню в глибокі шари ґрунту ліквідація може тривати тижнями.
Поки масштаби збитків ще не досягли рівня 2015 року, але кількість осередків уже стала серйозним попередженням. Якщо посуха затягнеться, головним ризиком буде не лише втрата лісів, а й повторення транскордонної димової кризи для Індонезії, Малайзії та Сінгапуру.
