Міністерство економіки та довкілля України працює над новим системним механізмом компенсації воєнних збитків для бізнесу. Його мета — дати великим підприємствам більше можливостей відновлювати пошкоджені активи та виробництво після російських атак. Нинішні програми підтримки охоплюють частину ризиків, але для великих заводів масштаби втрат часто значно перевищують доступні ліміти.
Робота над новою моделлю відбувається паралельно з уже ухваленим пакетом змін. Уряд розширив програму часткової компенсації за пошкоджене або знищене майно, оновив перелік територій ризику, підняв частину лімітів та вдосконалив компенсацію страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків.
Великі підприємства потребують іншого масштабу фінансового захисту
Для малого бізнесу пошкодження приміщення або обладнання може вимірюватися мільйонами гривень. Для великого металургійного, логістичного чи харчового підприємства один удар здатен знищити активи на сотні мільйонів або навіть мільярди. Звичайний страховий ринок не завжди готовий брати такі ризики, а премії можуть бути надто дорогими.
Через це держава шукає модель, де частина ризику розподілятиметься між бюджетом, страховиками, міжнародними партнерами та самим бізнесом. Завдання — не просто компенсувати минулі втрати, а створити умови, за яких підприємство зможе отримати фінансування на відновлення одразу після атаки.
Такий механізм важливий і для інвестицій. Якщо компанія розуміє, що пошкодження заводу означатиме повну втрату вкладених коштів, вона відкладає розширення. Наявність зрозумілого страхового або компенсаційного інструменту зменшує цю невизначеність.
Держава намагається перейти від точкової допомоги до системи
За роки повномасштабної війни підтримка бізнесу часто створювалася як реакція на конкретні проблеми: пільгові кредити, гранти на переробку, компенсації за окремі види майна, програми релокації. Тепер уряд прагне зв’язати ці елементи в більш передбачувану рамку.
Для великого бізнесу особливо важливі строки та правила оцінки збитків. Від того, як швидко працюватиме експертиза та хто визнаватиме обсяг втрат, залежить можливість отримати кредит, замовити нове обладнання й відновити виробничий цикл.
Остаточні параметри нового механізму ще розробляються. Тому поки рано говорити про конкретні максимальні суми або універсальну формулу виплат. Але напрямок уже визначений: держава хоче перейти від допомоги після окремих атак до постійної системи управління воєнними ризиками для приватного сектору.
Для економіки це критично, адже промислові підприємства створюють робочі місця, валютну виручку й податки. Чим швидше вони можуть повернутися до роботи після удару, тим менший економічний ефект має російська стратегія руйнування цивільної інфраструктури.
