США розширили фінансовий тиск на Іран за межі самого Ірану. Міністерство фінансів внесло до санкційного списку турецький інвестиційний банк Golden Global Yatirim Bankasi Anonim Sirketi та дві пов’язані з ним компанії. Вашингтон стверджує, що ці структури допомагали проводити фінансові операції, пов’язані з іранськими нафтовими доходами та силами Quds Корпусу вартових ісламської революції.
Разом із банком під обмеження потрапили Golden Global Portfoy Yonetimi та Golden Global Varlik Kiralama. Потрапляння до американського списку спеціально визначених осіб фактично відрізає компанії від значної частини доларової фінансової системи та створює ризики для будь-яких міжнародних контрагентів, які продовжать із ними працювати.
Вашингтон намагається перекрити не нафту, а шлях грошей від нафти
Іран роками навчився обходити прямі санкції на продаж енергоносіїв через складні мережі трейдерів, посередників, суден і фінансових компаній у третіх країнах. Тому американська стратегія дедалі частіше спрямована не лише на сам танкер або експортера, а на банки та структури, через які виручка перетворюється на доступні кошти.
За версією США, турецькі компанії допомагали переводити доходи від іранської нафти у готівку та золото, зокрема через операції, пов’язані з Китаєм. Сам банк відкинув звинувачення й заявив про намір використовувати юридичні механізми захисту.
Особливої політичної ваги справі додає те, що Туреччина є членом НАТО. Американські санкції проти фінансової установи союзної держави показують, що Вашингтон готовий застосовувати вторинний тиск навіть у відносинах із партнерами, якщо вважає транзакції частиною іранської санкційної мережі.
Ефект може бути ширшим за прямі активи самого банку
Санкційна сила США значною мірою базується на ролі долара. Навіть компанія, яка майже не працює безпосередньо в Америці, може залежати від міжнародних банків, страхових компаній та розрахунків, що проходять через американську фінансову інфраструктуру.
Тому партнери санкційної установи часто самі припиняють відносини, щоб не потрапити під додатковий контроль. Такий «ефект відсікання» іноді завдає більше шкоди, ніж формальне замороження активів у США.
Водночас експерти давно сперечаються про межі ефективності максимального тиску. Іран навчився будувати альтернативні канали торгівлі, а надмірне використання санкцій підштовхує окремі країни до пошуку розрахунків поза доларовою системою.
Нова справа показує, що американсько-іранське протистояння дедалі більше проходить через банки третіх країн. Для фінансових установ у Туреччині, ОАЕ, Азії та інших регіонах це сигнал: навіть операція, яка формально не проходить через Іран, може стати санкційним ризиком, якщо Вашингтон побачить у ній частину фінансування іранських державних структур.
