На Марсі розпочався новий рік — 30 вересня 2026 року Червона планета перетнула точку орбіти, яку вчені використовують як початок марсіанського календарного циклу. За прийнятою системою це 38-й марсіанський рік. Відлік починають не від стародавньої події, а від середини XX століття, коли спостереження Марса стали достатньо систематичними для єдиного наукового календаря.
Початок року збігається з весняним рівноденням у північній півкулі Марса. Саме в цей момент Сонце переходить марсіанський екватор, а сезонний цикл починається заново. Для планетологів такий поділ важливий, бо дозволяє порівнювати погоду, пилові бурі та зміни полярних шапок у різні роки.
Чому рік на Марсі майже вдвічі довший
Марс розташований далі від Сонця, тому проходить орбіту повільніше за Землю. Один повний оберт займає приблизно 687 земних діб, або близько 668 марсіанських днів — солів. Один сол триває приблизно 24 години 39 хвилин, тобто лише трохи довше за земну добу.
Через витягнутішу орбіту сезони на Марсі мають різну тривалість. У північній півкулі весна та літо довші, а в південній літній сезон коротший і тепліший, оскільки в цей період планета перебуває ближче до Сонця. Саме сезонні контрасти впливають на атмосферну циркуляцію та підняття пилу.
Марсіанський календар потрібен не лише для красивої дати
Для місій на поверхні та орбіті поняття марсіанського року має практичне значення. Вчені порівнюють спостереження з однаковими сезонами попередніх років, щоб зрозуміти, які зміни є повторюваними, а які — незвичайними. Так можна аналізувати розвиток глобальних пилових бур, цикли замерзання вуглекислого газу на полюсах і сезонну появу хмар.
Прийнята нумерація марсіанських років починається з 1955 року. Перший рік цієї системи охопив період, коли на Марсі спостерігали велику пилову бурю 1956 року. Відтоді така шкала стала зручним способом привʼязувати дані різних телескопів, орбітальних апаратів і марсоходів до єдиного сезонного циклу.
Початок нового року означає для дослідників новий повний цикл спостережень за атмосферою та поверхнею однієї з найбільш досліджуваних планет.
Подальші спостереження та калібрування дадуть змогу уточнити перші висновки. Для космічної науки особливо важливі довгі серії вимірювань: вони допомагають відрізнити стійкі закономірності від випадкових змін і перевірити моделі на нових даних. Саме тому нинішній результат розглядають як основу для наступного етапу досліджень, а не як завершення роботи над темою.
