Пил на Місяці — не просто тонкий шар ґрунту, який можна змести рукою. Частинки місячного реголіту виникали внаслідок ударів мікрометеоритів і не проходили такого тривалого водного й вітрового згладжування, як багато земних піщинок. Вони можуть бути гострими, абразивними та складними для очищення обладнання.
Проблема починається на зовнішній поверхні
Під час експедицій Apollo астронавти помічали, що пил чіпляється до тканини та обладнання, переноситься всередину кабіни й погіршує роботу деяких механізмів. У вакуумі та за умов місячного освітлення частинки можуть набувати електричного заряду, хоча їхня поведінка залежить від локальних умов. Пил здатний пошкоджувати ущільнення, оптичні поверхні й рухомі вузли, а дрібні частинки в житловому відсіку створюють також проблему для дихання.
Особливо складно проєктувати системи, які багаторазово працюватимуть на поверхні. Одне коротке відвідування й постійна база мають різні вимоги. Посадковий апарат здіймає частинки під час роботи двигунів; люди й машини піднімають їх під час пересування; електростатичні ефекти ускладнюють очищення. Тому боротьба з пилом має враховувати всю архітектуру експедиції.
Захист починається задовго до польоту
Інженери досліджують зносостійкі покриття, спеціальні щітки, електростатичні методи очищення та шлюзові системи, що зменшують перенесення пилу всередину житлових модулів. Для перевірки використовують спеціально підготовлені аналоги реголіту, хоча лабораторні суміші не відтворюють усіх властивостей справжніх місячних частинок. Важливо також тестувати системи за циклів сильного нагрівання й охолодження.
Від надійного контролю пилу залежать сонячні панелі, радіатори, скафандри, колеса та оптика. Це менш видовищна частина місячних програм, ніж запуск ракети, але саме вона впливатиме на тривалість перебування людей. На інших безатмосферних тілах Сонячної системи подібні задачі доведеться розвʼязувати з урахуванням іншої гравітації та складу поверхні.



