З 2 серпня 2026 року в Європейському Союзі почав застосовуватися один із найбільш помітних для звичайного користувача блоків AI Act — вимоги прозорості зі статті 50. Їхня ідея проста: людина повинна мати можливість зрозуміти, коли вона спілкується з системою штучного інтелекту або бачить контент, який був штучно створений чи суттєво змінений.
На практиці це складніше, ніж поставити напис «створено ШІ» під кожною картинкою. Європейська комісія окремо розмежовує обов’язки провайдерів моделей і тих, хто використовує ці системи для поширення контенту. Крім того, правила містять винятки, зокрема для матеріалів, які пройшли реальний людський редакційний контроль.
Чатбот має повідомити, що він не людина
Провайдери інтерактивних AI-систем повинні проектувати їх так, щоб користувач був явно поінформований про безпосередню взаємодію зі штучним інтелектом. Це стосується ситуацій, де людина могла б помилково вважати, що спілкується з живим оператором.
Для звичайних чатботів це може виглядати очевидно, але значно важливіше правило для служб підтримки, голосових агентів, цифрових консультантів і персонажів, які поводяться максимально природно. Чим реалістичнішим стає ШІ, тим важливіше не створювати оманливого враження людської присутності.
AI-зображення, відео, звук і текст повинні мати технічні позначки
Провайдери генеративних систем зобов’язані додавати машинозчитувані позначки, які дозволяють визначати, що контент створений або змінений ШІ. Йдеться не лише про видимий водяний знак. Технічне маркування може існувати в метаданих або інших формах, які автоматичні системи здатні виявити.
ЄС вимагає, щоб такі рішення були ефективними, сумісними, стійкими й надійними настільки, наскільки це технічно можливо. Це важливе уточнення: універсальної технології, яку неможливо видалити або підробити, сьогодні не існує.
Для дипфейків діє окремий обов’язок розкриття
Якщо організація або користувач поширює згенероване чи змінене зображення, аудіо або відео, яке правдоподібно імітує реальну людину, об’єкт, місце або подію й може сприйматися як справжнє, такий контент має бути розкритий як штучний.
Саме дипфейки є одним із головних приводів для нових правил. Генератори голосу й відео вже дозволяють створювати матеріали, які для непідготовленої людини виглядають правдоподібно. Це створює ризики шахрайства, політичних маніпуляцій, репутаційних атак і підроблених доказів.
Не кожен текст, написаний із допомогою ШІ, треба маркувати
Особливо важливий виняток стосується публікацій на теми суспільного інтересу. Якщо текст був згенерований або змінений ШІ й поширюється як публічна інформація, правило передбачає розкриття. Але якщо матеріал пройшов процес людської перевірки та існує редакційна відповідальність за його публікацію, обов’язок може не застосовуватися в тому самому вигляді.
Це має значення для медіа. Закон не прирівнює використання AI-інструмента для чернетки, перекладу або редагування до автоматичної публікації без людини. Ключове питання — хто перевірив зміст і хто несе редакційну відповідальність.
Правила торкаються й розпізнавання емоцій
Стаття 50 стосується не лише генеративного контенту. Людей також мають інформувати, коли до них застосовуються дозволені системи розпізнавання емоцій або біометричної категоризації.
Це важливо для робочих місць, магазинів, сервісів безпеки та інших середовищ, де камери й сенсори можуть аналізувати поведінку людини. AI Act прагне зробити такі процеси видимішими для тих, чиї дані аналізуються.
Кодекс добровільний, але самі обов’язки — ні
Єврокомісія разом з експертами розробила Code of Practice on Transparency of AI-generated Content. Компанії можуть добровільно приєднатися до нього й використовувати запропоновані механізми як спосіб демонстрації відповідності AI Act.
Проте добровільним є саме приєднання до кодексу, а не закон. Ті, хто не підписує кодекс, усе одно повинні виконувати Article 50 і самостійно доводити, що альтернативні методи маркування та розкриття є достатніми. Станом на кінець липня до кодексу приєдналися близько 190 компаній та організацій.
Що зміниться в інтернеті
У короткій перспективі користувачі побачать більше позначок, повідомлень та іконок про AI-контент. ЄС навіть створив набір стандартизованих піктограм, які можна використовувати для такого маркування.
У довшій перспективі важливішою може стати прихована технічна інфраструктура: метадані походження, цифрові підписи та автоматичні системи перевірки. Якщо вони стануть масовими й сумісними між платформами, браузер або соцмережа зможуть самі показувати походження медіафайлу.
Маркування не вирішує проблему дезінформації повністю
Навіть найкраща позначка не гарантує, що люди їй повірять. Її можна спробувати видалити, а справжній контент — навпаки, неправдиво оголосити штучним. Тому AI Act створює лише один рівень захисту.
Але з 2 серпня 2026 року в ЄС з’явилася юридична основа для принципу, який ще кілька років тому був добровільною етичною рекомендацією: коли машина імітує людину або створює реалістичний контент, користувач має право знати про це. У світі, де генерація стає майже безкоштовною, прозоре походження інформації перетворюється на окрему цифрову інфраструктуру довіри.
