Китай та Індонезія роблять крок до значно глибшого військово-промислового партнерства. Під час переговорів у Джакарті сторони обговорили створення спільного підприємства, яке має виробляти боєприпаси, ракети та реактивні засоби озброєння. Індонезійська сторона очікує, що виробництво зможе розпочатися вже у 2027 році.
План передбачає не лише складання продукції на місці. Йдеться також про можливу передачу китайських технологій, що для Індонезії має принципове значення: країна прагне швидше розвивати власну оборонну промисловість і зменшувати залежність від імпорту готового озброєння.
Домовленості стали частиною ширшого пакета співпраці. Пекін і Джакарта планують активізувати спільні військові навчання, обмін офіцерами та контакти між оборонними відомствами. Паралельно сторони розширюють економічну взаємодію у сфері штучного інтелекту, супутникових технологій, залізниць, зеленої енергетики, рибальства та видобутку мінеральних ресурсів.
Джакарта намагається не обирати між Китаєм і США
Найцікавішим у новій домовленості є зовнішньополітичний контекст. Президент Прабово Субіанто продовжує традиційну індонезійську політику «вільної та активної» дипломатії, яка передбачає відмову від формального приєднання до великих блоків. Джакарта одночасно нарощує оборонні контакти з Китаєм, США та Японією.
Такий баланс особливо складний через ситуацію в Південнокитайському морі. Китай має широкі територіальні претензії в регіоні, а Індонезія захищає свої економічні права навколо островів Натуна. Попри це, Пекін залишається одним із найважливіших інвесторів і торговельних партнерів країни.
У першій половині 2026 року китайські прямі інвестиції в Індонезію становили близько 3,9 млрд доларів. Китайський капітал особливо помітний у переробці нікелю — ключового металу для акумуляторів і електромобілів. Саме поєднання оборонної та ресурсної співпраці робить відносини двох держав дедалі стратегічнішими.
Спільний завод може змінити оборонну промисловість Індонезії
Для Джакарти спільне виробництво ракет і боєприпасів дає можливість отримати технології, виробничі компетенції та стабільніші ланцюги постачання. Це відповідає курсу уряду на локалізацію оборонних закупівель, коли іноземні контракти мають приносити не лише готову техніку, а й робочі місця та знання всередині країни.
Для Китаю майбутній завод відкриває шлях до довгострокової присутності на одному з найбільших оборонних ринків Південно-Східної Азії. Крім того, Пекін отримує ще один інструмент зміцнення політичних зв’язків із найбільшою економікою ASEAN.
Проєкт поки перебуває на етапі опрацювання, тому остаточні масштаби виробництва, номенклатура ракет і частка технологій, які реально будуть передані, ще можуть змінитися. Але сама домовленість уже показує, що китайсько-індонезійські відносини виходять далеко за межі торгівлі сировиною та інфраструктурних проєктів.
