Через десять днів після катастрофічного зсуву на кордоні Тибету та Непалу родини сотень зниклих людей усе ще не мають чітких відповідей. У тибетській частині зони лиха офіційно підтверджено щонайменше 31 загиблого, а 531 людина вважається зниклою безвісти. Серед них — 261 іноземний громадянин.
Особливе обурення родин викликає нестача інформації про пошукові роботи на китайському боці. Деякі зниклі були паломниками, які поверталися з релігійних маршрутів у Тибеті та прямували до Непалу через прикордонні переходи.
Родини скаржаться на інформаційний вакуум
Близькі зниклих кажуть, що не розуміють, як організована ідентифікація тіл і пошук людей. Китайська влада заявляє про співпрацю з посольствами та прозорість, але дипломати й родичі повідомляють, що отримують недостатньо деталей.
У Великій Британії вже почали збирати зразки ДНК у родичів деяких зниклих, щоб допомогти майбутній ідентифікації. Водночас сім’ї запитують, яким буде аналогічний механізм на китайському боці та чи отримають іноземні фахівці доступ до матеріалів із зони катастрофи.
Масштаб лиха охопив обидва боки Гімалаїв
Загальна кількість загиблих у Непалі та Тибеті перевищила 1300 людей, а зниклими залишаються понад 5600. У Непалі рятувальні операції тривають у районах гідроелектростанцій, тунелів і зруйнованих населених пунктів.
Непальські служби регулярно повідомляють про перебіг пошуків і проводять ДНК-тестування. Саме контраст між доступністю інформації з Непалу та значно меншою кількістю деталей із Тибету став окремою проблемою для іноземних родин.
Катастрофа також показала вразливість гірських маршрутів, якими щороку користуються паломники й туристи. Сильні опади, зсуви та раптові паводки можуть перекривати дороги й комунікації за лічені хвилини, а рятувальники потім працюють у дуже складному рельєфі.
Для родин зараз головне не політична дискусія, а конкретна інформація: чи знайдені речі, які зразки ДНК потрібні, де ведуться пошуки й коли можливе офіційне підтвердження долі людини. Чим довше ці відповіді затримуються, тим сильніше гуманітарна трагедія перетворюється ще й на кризу довіри.
Серед зниклих є громадяни різних країн, тому пошукова операція має міжнародний вимір. Посольствам потрібні списки пасажирів, записи з прикордонних пунктів і доступ до процедур ідентифікації, щоб родини могли отримати офіційно підтверджену інформацію, а не покладатися на чутки.
Час також працює проти рятувальників. Після десяти днів шанс знайти людей живими різко зменшується, хоча окремі випадки порятунку з тунелів у Непалі показують, що пошуки все ще можуть давати результат.
