Глобальна монетарна політика знову розвертається в бік жорсткіших умов. Федеральна резервна система США підвищила ставку вперше з 2023 року, Банк Японії довів її до максимуму за 31 рік, а інші великі центральні банки дедалі обережніше говорять про можливість зниження вартості кредитів. Спільний фактор — новий енергетичний шок і страх повторного прискорення інфляції.
Ціни на нафту різко піднялися через конфлікти та перебої з поставками з Близького Сходу. Дорожча енергія швидко переходить у транспорт, виробництво, добрива, авіаперевезення та кінцеву вартість товарів. Центральні банки не можуть збільшити фізичну пропозицію нафти, але можуть стримувати загальний попит і не дозволяти одноразовому стрибку перетворитися на постійне зростання цін.
США та Японія вже зробили конкретні кроки
ФРС підняла ставку на 25 базисних пунктів до 3,75–4,00% і дала сигнал, що подальше посилення можливе. У Японії ставка зросла до 1,25%, що за місцевими мірками є радикальною зміною після десятиліть майже нульової вартості грошей.
Банк Англії поки утримує ставку, але супроводжує рішення жорсткішими попередженнями щодо інфляції. Європейські регулятори також змушені враховувати рекордні ціни на паливо та газ. У результаті очікування швидкого глобального циклу зниження ставок відсуваються.
Для ринків це означає вищі прибутковості державних облігацій і дорожче кредитування. Компаніям стає складніше фінансувати інвестиції, домогосподарствам — іпотеку та великі покупки. Водночас вкладники отримують вищу дохідність за депозитами й короткими борговими паперами.
Енергетична інфляція створює незручний вибір для регуляторів
Якщо центральний банк занадто агресивно піднімає ставку через дорожчу нафту, він ризикує погіршити економічне сповільнення, не збільшивши пропозицію енергії. Якщо ігнорує шок, бізнес і працівники можуть почати закладати вищі ціни у контракти та зарплати, після чого інфляція стає значно стійкішою.
Ситуацію ускладнює те, що різні економіки перебувають на різних етапах циклу. США мають сильний ринок праці, Японія тільки виходить із багаторічної дефляційної моделі, а частина Європи стикається зі слабким зростанням. Тому однаковий нафтовий шок може вимагати різних рішень.
Головний глобальний висновок уже очевидний: епоха швидкого здешевлення грошей відкладається. Поки енергетичні ринки залишаються нестабільними, центральні банки віддаватимуть перевагу обережності, навіть якщо це означатиме довший період дорогих кредитів і повільнішого економічного зростання.
