Українські компанії поступово наближаються до нового для більшості бізнесу формату звітування — розкриття інформації про сталий розвиток за європейськими принципами. Водночас остаточні правила в Україні ще формуються: урядовий законопроєкт №13598, який мав запровадити відповідні вимоги, у липні 2026 року відкликали з парламентського розгляду.
Причина не означає відмову від самої реформи. Законодавчу базу потрібно узгодити з оновленими нормами Європейського Союзу, зокрема зі змінами до європейської директиви про корпоративну звітність. Тому бізнесу важливо розділяти два поняття: стратегічний курс на нову звітність зберігається, але конкретні обов’язки та строки ще можуть змінюватися.
Україна почала системно готувати такий перехід раніше. Урядова стратегія передбачає використання Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку — ESRS, а також створення правил перевірки такої інформації. Для євроінтеграції це не технічна деталь, а частина наближення корпоративної звітності до правил спільного ринку ЄС.
Що саме бізнесу доведеться навчитися вимірювати
Звітність зі сталого розвитку виходить далеко за межі традиційної бухгалтерії. Вона охоплює вплив компанії на довкілля, використання ресурсів, кліматичні ризики, умови праці, права людини, взаємодію з громадами, корпоративне управління та антикорупційні практики.
В основі європейського підходу лежить принцип подвійної суттєвості. Компанія має показувати не лише те, як екологічні чи соціальні фактори можуть впливати на її фінансові результати, а й те, як сама діяльність підприємства впливає на людей і навколишнє середовище.
Для великих підприємств це означає необхідність створювати нові внутрішні процеси: збирати дані з різних підрозділів, визначати відповідальних осіб, перевіряти показники, описувати ризики та готувати інформацію у стандартизованому форматі. Частину цих даних сьогодні багато компаній взагалі не збирають системно.
Навіть до ухвалення закону підготовка вже має сенс
Попри те що остаточна українська модель ще доопрацьовується, великому бізнесу не обов’язково чекати останнього дня. Компанії, які працюють із європейськими банками, інвесторами, міжнародними фондами або великими замовниками з ЄС, уже можуть стикатися із запитами щодо викидів, енергоспоживання, трудових стандартів чи ланцюгів постачання.
Для постачальників великих європейських корпорацій нові вимоги можуть відчуватися навіть тоді, коли сам український постачальник формально не входить до переліку компаній, зобов’язаних звітувати. Великі партнери збирають дані по всьому ланцюгу створення вартості й дедалі частіше передають частину інформаційних вимог своїм контрагентам.
Станом на серпень 2026 року важливо не сприймати попередні графіки запровадження звітності як остаточні. Урядовий проєкт №13598 відкликано 16 липня, а альтернативний парламентський проєкт №13598-1 залишається на опрацюванні в комітеті й також потребує врахування оновленого європейського регулювання.
Отже, для українського бізнесу реформа не скасована — вона переходить у новий етап адаптації. Найбільш підготовленими до майбутніх вимог будуть компанії, які вже зараз почнуть визначати, які ESG-дані вони мають, яких показників бракує і хто всередині організації відповідатиме за їхню якість та перевірку.
