Президент Тайваню Лай Цінде використав одну з найсимволічніших дат у відносинах із Китаєм, щоб сформулювати жорстку позицію Тайбея: мир у Тайванській протоці, за його словами, не можна сприймати як даність, а гарантувати його можна лише достатньою силою. Виступ відбувся на острові Кінмень у 68-му річницю початку Другої кризи в Тайванській протоці — останнього великого прямого зіткнення сил двох берегів.
Кінмень має особливу вагу для такої заяви. Архіпелаг контролює Тайвань, але в найближчій точці він розташований менш ніж за два кілометри від території, яку контролює Китай. У 1958 році саме ці острови опинилися під інтенсивним артилерійським обстрілом, що тривав понад місяць і супроводжувався боями на морі та в повітрі.
Лай Цінде наголосив, що Тайвань, Кінмень та інші контрольовані Тайбеєм острови не повинні поступитися «ані сантиметром» території. Він також пов’язав історичний досвід із нинішньою ситуацією, коли китайська берегова охорона регулярно проводить патрулювання поблизу Кінменя, а китайські військові посилюють активність навколо острова Тайвань.
Оборонний бюджет уперше перевищить трильйон тайванських доларів
Заява президента прозвучала на тлі нового етапу переозброєння. Заплановані оборонні витрати Тайваню у 2027 році мають уперше перевищити 1 трлн тайванських доларів — приблизно 30 млрд доларів США. Лай закликав підтримати цей бюджет, пояснюючи збільшення видатків необхідністю стримування та готовністю до тривалої напруги.
Для Тайбея це не лише питання закупівлі ракет, літаків чи кораблів. Влада намагається одночасно посилити берегову оборону, запаси боєприпасів, безпілотні системи, цивільну стійкість і здатність швидко відновлювати критичну інфраструктуру. Такий підхід має зробити потенційний силовий сценарій для Пекіна значно дорожчим і складнішим.
Китай вважає Тайвань частиною своєї території та не відмовляється від можливості застосування сили для встановлення контролю. Лай Цінде відкидає ці претензії й наполягає, що майбутнє острова можуть визначати лише його жителі. Водночас тайванський президент неодноразово заявляв про готовність до діалогу з Пекіном.
Кінмень знову став політичним символом
Сам вибір місця для виступу перетворив історичну річницю на актуальний політичний сигнал. У 1958 році Китай намагався змусити Кінмень і сусідній Мацзу капітулювати, однак Тайвань втримав острови за підтримки США. Формальної мирної угоди або перемир’я між сторонами так і не було укладено.
Через десятиліття Кінмень залишається одночасно фронтиром, туристичним напрямком і майданчиком для контактів через протоку. Саме тому слова про «мир через силу» тут звучать значно гостріше, ніж у звичайній промові в Тайбеї. Тайванська влада демонструє, що готова поєднувати пропозицію діалогу з прискореним зміцненням оборони — і вважає ці два підходи не суперечливими, а взаємодоповнювальними.
