24 серпня 2026 року Україна відзначає 35-ту річницю відновлення незалежності — день, який став точкою відліку сучасної української державності. Рівно 35 років тому Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, закріпивши рішення про створення самостійної держави.
Для країни, яка вже багато років захищає право самостійно визначати своє майбутнє, нинішній День Незалежності має значення далеко за межами календарної дати. Це водночас свято державності, пам’ять про покоління, які боролися за свободу, і нагадування про ціну, яку українці продовжують платити за право жити у власній державі.
Напередодні 35-ї річниці Президент Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська відвідали інтерактивну виставку «Той день», присвячену подіям 1991 року. 23 серпня в Україні також відзначили День Державного Прапора — символу, який у роки повномасштабної війни набув особливого значення для мільйонів українців у країні та за її межами.
Рішення, яке змінило історію України
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Документ підтримали 346 депутатів. У ньому було проголошено створення самостійної української держави — України, а її територія визнавалася неподільною та недоторканною.
Однак остаточне суспільне підтвердження цього рішення відбулося 1 грудня 1991 року. На Всеукраїнському референдумі за незалежність проголосували 28 804 071 громадянин — 90,32% учасників голосування. Підтримка була зафіксована в усіх регіонах країни, включно з Кримом, Донецькою та Луганською областями.
Саме результати референдуму зробили незалежність беззаперечним волевиявленням українського народу й відкрили шлях до широкого міжнародного визнання держави. Протягом наступних десятиліть Україна формувала власні державні інституції, армію, дипломатію, економіку та політичну систему, переживаючи водночас глибокі кризи, революції й зовнішню агресію.
Незалежність як щоденна відповідальність
У 2026 році слова про незалежність для України звучать не абстрактно. Вони напряму пов’язані з обороною країни, стійкістю громад, роботою енергетиків і рятувальників, волонтерським рухом, підтримкою ветеранів, дипломатичними зусиллями та мільйонами повсякденних рішень людей, які продовжують жити й працювати в умовах війни.
За 35 років незалежності змінилося кілька поколінь українців. Для тих, хто народився вже після 1991 року, власна держава є природною реальністю, а не політичним проєктом майбутнього. Водночас війна показала, що суверенітет і свобода не є автоматично гарантованими — їх необхідно постійно захищати та зміцнювати.
День Незалежності традиційно об’єднує історичну пам’ять із поглядом уперед. Для України нинішнього часу це насамперед розмова про те, якою має бути держава після війни: сильнішою інституційно, безпечнішою, ближчою до Європейського Союзу, здатною відбудувати зруйноване та забезпечити гідне повернення військових до цивільного життя.
35-та річниця відновлення незалежності нагадує головне: рішення, ухвалене 24 серпня 1991 року, стало не завершенням боротьби за українську державність, а початком нового етапу. Сьогодні його зміст продовжують визначати мільйони українців — на фронті, у тилу, в громадах, у дипломатії, освіті, бізнесі та культурі.
