Європейські держави прискорюють переозброєння, збільшують оборонні бюджети й запускають програми закупівлі техніки, але дедалі гостріше стикаються з проблемою, яку неможливо вирішити лише грошима. Арміям бракує людей. Військові асоціації в різних країнах повідомляють про складнощі з набором новобранців і, що не менш важливо, з утриманням досвідчених військовослужбовців після кількох років служби.
Питання стало особливо помітним на тлі дискусії про те, якою має бути здатність Європи швидко реагувати на масштабну воєнну загрозу. Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс раніше наводив сценарій, за якого країни Європи повинні бути здатні оперативно перемістити близько 100 тисяч військових разом із технікою. Це не окреме рішення про створення нової армії ЄС, а орієнтир, що показує масштаб кадрового ресурсу, необхідного для реального стримування.
Гроші на оборону не автоматично створюють армію
Євросоюз мобілізує сотні мільярдів євро на оборонні потреби, а країни НАТО підвищують власні зобов’язання. Нові кошти мають піти на системи ППО, артилерію, боєприпаси, безпілотники, військову мобільність і розвиток промисловості. Проте будь-яка складна техніка потребує навчених екіпажів, інженерів, логістів, медиків, операторів зв’язку та резервістів.
Опитування військових об’єднань із низки європейських країн показало, що проблеми з рекрутингом уже стали системними. Серед причин називають конкуренцію з приватним сектором, рівень оплати, фізичні вимоги, складний баланс між службою та особистим життям. Не менш серйозною є проблема утримання персоналу: досвідчені військові нерідко залишають службу приблизно після десяти років, коли їхня підготовка вже має найбільшу цінність.
Особливо важливою стає тема резерву. Сучасній армії потрібні не лише піхотинці, а й фахівці з кібербезпеки, програмування, логістики, медицини, ремонту складної техніки та роботи з безпілотними системами. Частина таких спеціалістів могла б залишатися в цивільному секторі й проходити періодичну підготовку, але для цього державам доведеться перебудувати резервні моделі.
Європейські країни шукають нову модель служби
Дискусія вже виходить за межі суто військового планування. У різних державах обговорюють добровільну службу, селективний призов, обов’язкову реєстрацію молоді, ширші резервні програми та додаткові соціальні стимули. Німеччина, Франція, країни Північної Європи й Балтії рухаються різними шляхами, але загальна проблема однакова: армія має конкурувати за людей із цивільним ринком праці.
Для політиків це створює непросте завдання. Різке збільшення чисельності військ може викликати суспільний опір, а надто повільне нарощування персоналу залишає без достатньої кількості людей нову техніку й оборонну інфраструктуру. Тому Європа фактично одночасно переозброюється й намагається заново визначити, якою має бути військова служба у XXI столітті.
Головний висновок дедалі очевидніший: обороноздатність не вимірюється лише мільярдами євро та кількістю замовлених систем. Без достатньої кількості мотивованих, навчених і готових залишатися на службі людей навіть найдорожче переозброєння не дасть очікуваного ефекту.
