Астрономи отримали перше однозначне пряме зображення зорі, яка обертається разом із Бетельгейзе. Спостереження за допомогою Very Large Telescope у Чилі підтвердили, що знаменитий червоний надгігант у сузір’ї Оріона є частиною подвійної системи.
Існування супутника підозрювали приблизно століття, а останні дослідження давали дедалі сильніші непрямі докази. Нове спостереження вперше дозволило безпосередньо розділити два об’єкти на зображенні.
Маса Бетельгейзе оцінюється приблизно у 16,5–19 мас Сонця, а її розмір — у 750–850 сонячних діаметрів. Зоря-супутник значно менша, але сама по собі досить масивна: приблизно 2,6–3,1 маси Сонця.
Система розташована орієнтовно за 500–600 світлових років від Землі. Відстань між двома зорями можна порівняти з масштабом орбіти Сатурна — близько 8,8 відстані від Землі до Сонця.
Бетельгейзе перебуває на пізній стадії еволюції та в майбутньому має вибухнути як наднова. Раніше в моделях часто припускалося, що це одиночна зоря, тому виявлення компаньйона змушує переглянути частину прогнозів.
Взаємодія двох зір може впливати на втрату маси, обертання та внутрішню еволюцію Бетельгейзе. Саме ці параметри визначають, коли зоря завершить життя колапсом ядра.
До відкриття компаньйона деякі оцінки давали інтервал приблизно від 10 тисяч до 100 тисяч років до вибуху. Тепер дослідники наголошують, що взаємодія в подвійній системі може як прискорити, так і відтермінувати наднову.
Для астрономії це важливе нагадування про складність еволюції масивних зір. Багато з них формуються у подвійних або кратних системах, тому точне розуміння їхнього фіналу потребує врахування не лише внутрішньої будови зорі, а й гравітаційного впливу сусіда.
Подальші спостереження мають уточнити орбіту компаньйона та характер можливої взаємодії. Якщо астрономи зможуть виміряти рух двох зір протягом кількох років, це дасть точніші маси системи і допоможе відокремити ефекти орбітального руху від власної мінливості Бетельгейзе.
Новий компаньйон може пояснити й частину довготривалих змін яскравості системи, хоча дослідникам ще належить відокремити його внесок від пульсацій і пилових викидів самого надгіганта. Саме тому Бетельгейзе залишатиметься однією з найуважніше спостережуваних зір неба. Додаткові спектроскопічні дані допоможуть перевірити, чи відбувався між зорями обмін речовиною.
