Європейська комісія підписала угоду з консорціумом SpaceRISE про розширення супутникової системи IRIS². До програми додають ще 66 апаратів на низькій навколоземній орбіті, внаслідок чого основне угруповання має зрости до 348 супутників.
IRIS² створюється як суверенна європейська система захищеного зв’язку. Її клієнтами мають бути уряди країн ЄС, оборонні та безпекові структури, екстрені служби та інші користувачі, яким потрібні надійні зашифровані канали.
Єврокомісія описує систему як інфраструктуру, що має забезпечувати суверенний, безпечний і високонадійний зв’язок. Проєкт також розглядається як європейська відповідь на глобальні супутникові мережі на кшталт Starlink.
Нова угода переводить програму від планування до повномасштабного розгортання. Додавання низькоорбітальних апаратів має підвищити пропускну здатність, знизити затримку сигналу та зробити мережу стійкішою до втрати окремих супутників.
IRIS² є багаторівневою системою, тому її архітектура не обмежується лише низькою орбітою. Поєднання різних орбіт дає можливість балансувати між покриттям, швидкістю передачі даних та стійкістю мережі.
Початок роботи системи запланований на 2029 рік. Це означає, що Європі необхідно протягом кількох років не лише побудувати сотні супутників, а й забезпечити достатню кількість запусків, наземні станції та систему керування.
Геополітичний сенс проєкту посилився через залежність урядів і військових від приватних супутникових систем. ЄС прагне мати мережу, контрольовану європейськими структурами та побудовану відповідно до власних вимог безпеки.
Найскладнішим етапом стане реалізація графіка: масове виробництво сотень супутників і своєчасне виведення їх на орбіту вимагатимуть стабільної роботи промисловості та пускових операторів. Успіх IRIS² значною мірою визначить, наскільки швидко Європа зможе скоротити технологічну залежність у стратегічному космічному зв’язку.
Для європейської космічної промисловості проєкт означає великий довгостроковий попит на супутникові платформи, захищені термінали, наземне обладнання та пускові послуги. Водночас затримка будь-якої з цих ланок може вплинути на готовність усієї мережі.
Окремою перевіркою стане кібер- та фізична стійкість мережі. Для урядового й військового зв’язку важливо, щоб система зберігала працездатність під час атак, втрати окремих вузлів або перевантаження, а не лише забезпечувала високу швидкість у звичайних умовах.
