Україна готується отримати від Туреччини великий пакет американського озброєння, до якого входять 70 балістичних ракет M39 ATACMS і 12 гусеничних реактивних систем M270. Загальна оціночна вартість двох пов’язаних транзакцій становить приблизно $283 млн.
Оскільки зброя американського походження, Туреччина не може просто передати її третій країні без дозволу США. Саме тому Вашингтон повідомив Конгрес про запропонований реекспорт і запустив передбачену законодавством процедуру розгляду.
Пакет значно ширший за самі ATACMS
У документах щодо передачі фігурують 12 пускових M270, 70 ракет M39 ATACMS, 2524 некеровані ракети M26 калібру 227 мм із касетними бойовими частинами DPICM та 47 тисяч 203-мм артилерійських снарядів M509A1, які також містять касетні суббоєприпаси.
Окремо ATACMS оцінюються приблизно у $28 млн, тоді як інша частина пакета — приблизно у $255,9 млн. Разом це дає близько $283,9 млн, що в повідомленнях зазвичай округлюють до $283–284 млн.
M39 — рання, але все ще важлива версія ATACMS
M39 належить до перших серій ATACMS і має дальність близько 165 км. Це менше, ніж у пізніших модифікацій із дальністю до 300 км, які Україна отримувала раніше.
Водночас M39 несе велику кількість суббоєприпасів і призначена для ураження площинних військових цілей — місць зосередження техніки, авіабаз, складів, вузлів логістики та інших об’єктів, де важливе накриття значної площі.
12 M270 збільшать кількість доступних пускових платформ
M270 може запускати як ракети сімейства GMLRS, так і ATACMS. На відміну від легшої HIMARS, гусенична M270 несе два транспортно-пускові контейнери, що дозволяє мати більший залп.
Для України додаткові 12 машин означають не лише більше пускових установок для ATACMS, а й розширення парку систем, сумісних із широкою номенклатурою 227-мм боєприпасів.
Угода проходить американську процедуру реекспорту
Передача здійснюється не як новий продаж зброї США Україні, а як постійний реекспорт американського обладнання з турецьких запасів. За американським законодавством така операція потребує урядового дозволу та повідомлення Конгресу.
Для країн, які не мають скороченого строку розгляду, застосовується стандартний період, протягом якого Конгрес може заблокувати передачу спільною резолюцією. Якщо такого рішення не буде, реекспорт може перейти до практичної фази.
Чому Туреччина може віддавати ці системи
Турецька армія поступово оновлює частину ракетно-артилерійського парку та розвиває власні системи. Це дозволяє Анкарі вивільняти старі американські платформи та боєприпаси для передачі Україні без прямого скорочення новітніх національних можливостей.
Для Києва цінність пакета полягає в поєднанні далекобійних ракет, додаткових пускових і великої кількості боєприпасів для реактивної та важкої артилерії. Якщо передача завершить американську процедуру без блокування, вона стане одним із найпомітніших пакетів наземного ракетно-артилерійського озброєння за останній час.
