Судан входить у новий сільськогосподарський сезон із небезпечною комбінацією війни, посухи та дорожчих ресурсів. У багатьох районах поля, які могли б дати зерно для мільйонів людей, залишаються незасіяними. Фермери скаржаться на затримку дощів, низький рівень води в Нілі та різке зростання витрат на пальне й добрива.
Погодні проблеми пов’язують із посиленням Ель-Ніньйо, який змінює звичний режим опадів у різних частинах Африки. У Судані це збіглося з четвертим роком війни між армією та Силами швидкої підтримки. Конфлікт уже зруйнував торговельні маршрути, склади, іригаційну інфраструктуру та фінансові можливості фермерів.
Майже 20 млн людей у країні перебувають у кризових умовах із продовольством. Саме тому слабкий урожай стане не просто економічною проблемою, а прямою загрозою гуманітарній ситуації. Власне виробництво зерна могло б зменшити залежність від імпорту та допомоги, але нинішній сезон стає дедалі складнішим.
Фермерам бракує води, пального і добрив
У долині Нілу частина господарств традиційно залежить від насосів, які подають воду на поля. Коли рівень річки низький, потрібно більше енергії, часу та технічних ресурсів. Для фермерів, які вже працюють у воєнній економіці, це означає ще вищу собівартість.
Додатковим ударом стало подорожчання пального та добрив. Порушення міжнародних постачань через напругу на Близькому Сході зробило імпорт ще дорожчим. Водночас внутрішня логістика Судану залишається нестабільною: дороги небезпечні, контроль над районами змінюється, а перевезення товарів часто потребує складних об’їзних маршрутів.
У результаті деякі фермери скорочують площі посівів, інші взагалі відмовляються від сезону, бо не можуть профінансувати початкові витрати. Це створює ланцюговий ефект: менше виробництва означає вищі ціни на місцевих ринках, а дорожча їжа ще сильніше б’є по родинах, які втратили доходи через війну.
Продовольча криза може поглибитися навіть без нового фронту
Судан уже переживає одну з найтяжчих гуманітарних криз у світі. За роки бойових дій мільйони людей були змушені покинути домівки, а системи охорони здоров’я, освіти й водопостачання в багатьох районах працюють лише частково.
Аграрний сектор у цій ситуації мав би бути природним стабілізатором, адже країна володіє великими площами родючих земель. Однак війна перетворила перевагу на вразливість: навіть там, де немає активних боїв, фермери не можуть нормально отримати кредити, паливо, насіння чи техніку.
Якщо сезон дощів залишатиметься слабким, а витрати не знизяться, Судан ризикує отримати ще один рік недостатнього врожаю. Це означатиме більшу залежність від гуманітарних поставок саме тоді, коли міжнародна система допомоги вже стикається з дефіцитом фінансування.
