Відносини Нігеру та Франції переживають новий виток конфлікту. Влада Ніамей звинуватила Париж у підбурюванні військових до заколоту після нападу групи бунтівних солдатів на важливу авіабазу. Франція заперечує причетність, але сама поява такого обвинувачення показує, наскільки глибоко зруйновані колишні політичні та безпекові зв’язки.
Ще кілька років тому Нігер був одним із ключових партнерів Франції в Сахелі та базою для операцій проти джихадистських угруповань. Після військового перевороту 2023 року нова влада вимагала виведення французьких сил, розірвала частину угод і дедалі активніше будує зовнішню політику на дистанціюванні від колишньої колоніальної держави.
Напад на авіабазу перетворився на міжнародну політичну кризу
Йдеться про атаку на ключовий військовий об’єкт, яку влада пов’язала з групою солдатів-бунтівників. Замість того щоб трактувати подію лише як внутрішню проблему дисципліни, керівництво Нігеру заявило про зовнішнє підбурювання. Саме Францію назвали головним підозрюваним у спробі використати внутрішню нестабільність.
Париж категорично відкидає такі твердження. Французькі посадовці наголошують, що країна не намагається організовувати перевороти або військові заколоти. Однак у Нігері антифранцузька риторика вже стала частиною офіційної політичної лінії й підтримується значною частиною прихильників військової влади.
Конфлікт також вписується у ширший процес у Сахелі. Малі, Буркіна-Фасо та Нігер створюють тісніший військово-політичний союз і намагаються зменшити залежність від західних держав. Паралельно вони шукають нових партнерів у сфері безпеки, озброєння та економіки.
Проблеми безпеки Сахелю при цьому нікуди не зникли
Розрив із Францією не привів до швидкого зниження активності джихадистських угруповань. Великі території регіону залишаються небезпечними, а державні сили мають обмежені ресурси для контролю віддалених районів. Це створює парадокс: уряди отримали більше політичної автономії від Парижа, але водночас мають самостійно закривати великий дефіцит розвідки, авіації та логістики.
Для Франції втрата Нігеру означає різке скорочення впливу у регіоні, де вона десятиліттями була головним зовнішнім безпековим гравцем. Для Ніамей продовження конфронтації може зміцнювати внутрішню підтримку влади, але також ускладнює економічні та дипломатичні зв’язки з Європою.
Нове звинувачення навряд чи буде легко довести незалежними доказами. Проте його політичне значення вже очевидне: колишнє партнерство перетворилося на відкриту взаємну недовіру, а будь-яка внутрішня військова криза тепер може автоматично ставати частиною міжнародного протистояння.
