Президент США Дональд Трамп оголосив про безпрецедентну домовленість щодо венесуельської нафти, заявивши, що американська сторона через партнерство з приватним бізнесом отримала мажоритарний контроль над більш ніж 65 млрд барелів доведених запасів. Це приблизно п’ята частина величезної ресурсної бази Венесуели — країни з найбільшими підтвердженими запасами нафти у світі.
Поки що заява значно випереджає оприлюднені юридичні деталі. Білий дім не розкрив точну структуру контролю, список компаній, механізм розподілу доходів або те, яким чином американський уряд зможе реалізовувати права на родовища. Тому коректніше говорити про оголошену угоду та політичну домовленість, а не про вже завершену передачу права власності на запаси.
У центрі плану — 17 стратегічних родовищ і майже $100 млрд інвестицій
За заявами американської сторони, домовленість має відкрити приватним компаніям США довгостроковий доступ до групи венесуельських родовищ. Частина з них розташована в поясі Оріноко та районі озера Маракайбо. Венесуельська влада готується надати нові права на розвідку та видобуток, причому особливу роль мають отримати американські компанії.
Держсекретар США Марко Рубіо назвав домовленість вигідною для обох країн. Вашингтон розраховує отримати стабільне джерело важкої нафти для американських НПЗ і в перспективі знизити тиск на ціни пального. Для Венесуели американська сторона говорить майже про $100 млрд приватних інвестицій, модернізацію інфраструктури та створення тисяч робочих місць.
Венесуельська влада заявляє, що йдеться про розвиток 17 стратегічних родовищ, а потенційні бюджетні доходи держави протягом реалізації проєкту можуть бути дуже значними. Проте значна частина таких оцінок залежить від темпів інвестицій, видобутку, світових цін на нафту та юридичної стійкості самої конструкції.
Головна проблема — право і зношена інфраструктура
Експерти звертають увагу, що венесуельська конституція та законодавство про вуглеводні зберігають ключову роль держави в нафтовій галузі. Саме тому модель, за якою іноземний уряд отримує фактичний контроль над великим масивом родовищ, може зіткнутися з юридичними викликами.
Не менш складне питання — фізичний стан галузі. Венесуела видобуває близько 1,25 млн барелів на добу, значно менше власного потенціалу. Роки недоінвестування, проблеми енергомереж, нестача обладнання та обмежена експортна інфраструктура означають, що швидко наростити видобуток буде складно.
Тому угода може мати величезне стратегічне значення, але її реальний вплив на світовий ринок стане зрозумілим лише після появи контрактів, інвестицій і конкретних виробничих планів. Зараз Вашингтон зробив дуже гучний політичний крок, який здатен повністю змінити відносини США з венесуельською нафтовою галуззю.
