Сполучені Штати готують новий етап економічного тиску на Іран. Міністр фінансів США Скотт Бессент анонсував на понеділок пакет, який у Вашингтоні називають «найжорсткішими санкціями в історії». Вони мають посилити вже надзвичайно важкий тиск на іранську економіку та можуть торкнутися не лише самого Тегерана, а й компаній і країн, які продовжують підтримувати з ним великі торговельні зв’язки.
Особлива увага прикута до Китаю. За оцінками аналітиків, саме китайські покупці отримували понад 80% іранської нафти, що постачалася морем. Вашингтон уже закликає Пекін не допомагати Тегерану обходити обмеження, тоді як китайська влада наполягає, що санкційний тиск не замінить дипломатичного врегулювання. Іран, зі свого боку, називає майбутні вторинні санкції незаконною спробою поширити американську юрисдикцію на інші держави.
Ормузька протока залишається головним нервом світового нафтового ринку
Найнебезпечнішим елементом нинішньої кризи залишається Ормузька протока. До початку війни через неї проходила приблизно п’ята частина світового споживання нафти, але тепер рух різко скоротився. У четвер протокою пройшли лише чотири вантажні судна, серед яких не було великих нафтових танкерів або газовозів. Для порівняння, до конфлікту добові обсяги енергоресурсів на цьому маршруті перевищували 20 млн барелів.
Іран погрожує атакувати несанкціоновані танкери, а США фактично блокують частину іранського судноплавства. Водночас Тегеран погодив спеціальний пропуск для низки іракських нафтових танкерів після переговорів із Багдадом. Це показує, що протока не закрита герметично, але її робота дедалі більше залежить від політичних дозволів, військових ризиків і домовленостей між окремими державами.
Нові санкції можуть ударити далеко за межами Ірану
Якщо Вашингтон розширить вторинні обмеження, під ризиком можуть опинитися банки, трейдери, судноплавні компанії та посередники, що працюють з іранською нафтою. Для світового ринку це означає додаткову невизначеність: обмежена пропозиція з Перської затоки підтримує високі ціни на енергоносії, а дорожче страхування та довші маршрути збільшують вартість перевезень.
Тегеран відповідає жорсткою риторикою. Представники іранського керівництва попереджають сусідні країни, що допомога американському економічному тиску може розглядатися як ворожий крок. Одночасно президент Ірану Масуд Пезешкіан продовжує говорити про необхідність завершити війну дипломатичним шляхом. Поки що, однак, сторони не демонструють готовності повернутися до повноцінних переговорів.
Саме тому оголошення нового пакета санкцій стане важливим тестом для всієї регіональної системи. Якщо обмеження справді зачеплять ключових покупців іранської нафти, економічне протистояння може швидко перерости у новий виток торговельної та військово-політичної напруги, а ситуація в Ормузькій протоці залишатиметься одним із головних ризиків для світової економіки.
