Сполучені Штати пропонують значно посилити міжнародний тиск на сторони війни в Судані. Вашингтон просуває в Раді Безпеки ООН проєкт резолюції, який має поширити чинне ембарго на постачання зброї з Дарфуру на всю територію країни та прямо включити до обмежень безпілотники й пов’язані з ними технології.
Ініціатива з’явилася на тлі фактичного провалу численних спроб змусити суданську армію та парамілітарні Сили швидкої підтримки сісти за стіл переговорів. За оцінками, війна вже забрала щонайменше 59 тисяч життів, близько 13 мільйонів людей були змушені залишити свої домівки, а окремі райони країни опинилися в умовах голоду.
Вашингтон хоче перекрити зовнішні канали постачання зброї
Старший радник президента США з арабських та африканських питань Массад Булос заявив у Раді Безпеки, що фінансова, військова й політична підтримка ззовні залишається одним із головних чинників продовження війни. За його словами, міжнародна спільнота має інструменти, щоб обмежити потік озброєнь до обох сторін конфлікту.
Американський проєкт вимагає від усіх держав припинити пряму або непряму логістичну, фінансову чи військову допомогу, яка дозволяє сторонам продовжувати бойові дії. Особливо наголошено на дронах і безпілотних системах, роль яких у суданській війні швидко зростає.
Нині ембарго ООН фактично зосереджене на Дарфурі, де ще на початку 2000-х відбувалися масові злочини. Правозахисні структури вже давно закликали розширити його на всю країну, оскільки фронт і канали постачання давно вийшли за межі західного регіону.
Ситуацію ускладнює суперництво зовнішніх сил. Єгипет відкрито підтримує суданську армію. Об’єднані Арабські Емірати звинувачують у постачанні зброї Силам швидкої підтримки, хоча Абу-Дабі неодноразово заперечувало ці твердження. Саме зовнішня підтримка дозволяє обом таборам поповнювати ресурси після важких втрат.
Армія поки не демонструє готовності зупиняти війну
Головнокомандувач суданської армії Абдель Фаттах аль-Бурхан уже дав зрозуміти, що можливі нові санкції не змінять його військової стратегії. Він заявив, що армія продовжуватиме наступ, доки не поверне всі території, які контролюють Сили швидкої підтримки.
Це підтверджує головну проблему міжнародних посередників: обидві сторони досі вірять, що можуть покращити свої позиції силою. Політичне керівництво ООН описує такий підхід як логіку гри з нульовою сумою, коли кожен табір розглядає переговори лише як ознаку слабкості суперника.
Розширене ембарго не гарантує автоматичного припинення постачань. Судан має великі сухопутні кордони, численні нелегальні маршрути й території, де державний контроль майже відсутній. Але юридично загальнонаціональна заборона створила б значно ширші підстави для санкцій проти компаній, посередників і державних структур, які допомагають обходити обмеження.
Для цивільного населення ці дипломатичні суперечки мають безпосередню ціну. Чим довше сторони отримують нову зброю та фінансування, тим менше стимулів вони мають погоджуватися на компроміс. Саме тому США намагаються перетворити санкційний механізм ООН із регіонального інструменту для Дарфуру на загальнонаціональний важіль тиску, який має змусити воюючі табори принаймні переглянути ставку на військову перемогу.
