NASA зробила доступними нові масиви наукових даних із семи інструментів місії IMAP — Interstellar Mapping and Acceleration Probe. Космічний апарат працює поблизу першої точки Лагранжа системи Сонце–Земля, приблизно за 1,6 млн кілометрів від нашої планети у напрямку Сонця.
Місія одночасно вивчає сонячний вітер, магнітне поле міжпланетного простору, високоенергетичні частинки, міжзоряний пил і речовину, яка надходить із-за меж Сонячної системи.
IMAP має десять наукових приладів
На борту апарата встановлено десять інструментів, створених міжнародною командою. Вони охоплюють дуже широкий діапазон енергій і типів частинок — від повільних атомів до високоенергетичних іонів.
Серед них магнітометр MAG, детектор міжзоряного пилу IDEX, інструменти IMAP-Lo, IMAP-Hi та IMAP-Ultra для енергетично нейтральних атомів, а також детектори заряджених частинок.
Головна мета — намалювати карту геліосфери
Геліосфера — це велетенська бульбашка, створена сонячним вітром навколо Сонця та планет. Вона простягається далеко за орбіту Плутона і частково захищає Сонячну систему від жорсткого галактичного випромінювання.
IMAP має створити значно детальнішу карту її меж, ніж попередні місії. Для цього апарат реєструє енергетично нейтральні атоми, які утворюються на периферії геліосфери та летять назад у внутрішню Сонячну систему.
Місія також стежить за космічною погодою
Розташування в точці L1 дає IMAP важливу практичну перевагу: апарат бачить потік сонячного вітру до того, як він досягне Землі.
NASA очікує, що місія зможе давати приблизно пів години додаткового попередження про небезпечні потоки частинок. Це важливо для супутників, астронавтів і майбутніх польотів за межі захисного магнітного поля Землі.
Основна наукова програма стартувала в лютому
IMAP запустили 24 вересня 2025 року, а в січні 2026-го апарат прибув до району точки L1. Основна дворічна наукова місія почалася 1 лютого.
Ще під час ранньої перевірки всі десять приладів успішно отримали перші вимірювання. Нове відкриття даних розширює можливості незалежних наукових груп працювати з інформацією місії.
Що шукають у міжзоряному пилу
Окремий інтерес становить IDEX — мас-спектрометр, який визначає склад дрібних частинок пилу. Частина з них походить із міжпланетного простору, а частина прилітає з міжзоряного середовища.
Хімічний склад таких зерен може розповісти про речовину, з якої формувалися інші зоряні системи, та про те, як матеріал переміщується між галактичним середовищем і нашою геліосферою.
IMAP продовжує роботу Voyager та IBEX
Voyager 1 і Voyager 2 безпосередньо перетнули межу геліосфери лише у двох точках. Місія IBEX навчилася картографувати цю область дистанційно за потоками нейтральних атомів.
IMAP поєднує обидві наукові традиції, але має ширший енергетичний діапазон, кращу чутливість і частіші вимірювання. Саме тому відкриття нових даних семи інструментів може стати початком великої хвилі досліджень про те, як Сонячна система взаємодіє з міжзоряним простором.
