США та Нова Зеландія домовилися спільно профінансувати модернізацію старого порту на атолі Penrhyn, або Tongareva, у північній частині островів Кука. Вашингтон виділяє на проєкт $50 млн, а Веллінгтон — NZ$17,5 млн. Йдеться про порт біля села Omoka, інфраструктура якого бере початок ще з часів Другої світової війни.
Для невеликого атола новий порт має практичне значення: безпечніше приймання суден, стабільніше постачання товарів, кращий доступ до послуг і підтримка місцевого рибальства. Але проєкт має й значно ширший геополітичний контекст, адже Тихий океан став одним із головних регіонів конкуренції США, Китаю, Австралії та Нової Зеландії.
Інфраструктура маленького острова стала частиною великої стратегії
Острови Кука перебувають у вільній асоціації з Новою Зеландією, але водночас проводять самостійну зовнішню політику. У 2025 році їхня угода про стратегічне партнерство з Китаєм спричинила напруження у відносинах із Веллінгтоном, який заявив, що не отримав достатньої інформації про домовленості.
Пізніше сторони відновили діалог і оголосили нову декларацію у сфері оборони та безпеки. Тепер спільний портовий проєкт із США демонструє, що західні партнери хочуть пропонувати островам не лише політичні заяви, а конкретне фінансування інфраструктури.
Penrhyn цікавий ще й потенційними економічними проєктами. Навколишні води мають ресурси для рибальства, а в регіоні активно обговорюють можливість розробки морських мінералів. Надійний порт може стати базою для суден, досліджень і логістики.
Тихоокеанські держави прагнуть отримувати вигоду без вибору однієї сторони
Для самих островів конкуренція великих держав може бути джерелом інвестицій, але також створює ризик політичного тиску. Більшість урядів регіону наголошує, що головними пріоритетами для них є клімат, транспорт, охорона здоров’я, зв’язок і економічний розвиток, а не участь у чужому протистоянні.
Саме тому інфраструктурні проєкти стають ефективним дипломатичним інструментом. Порт, аеродром або кабель зв’язку дають відчутний результат місцевому населенню й одночасно зміцнюють присутність держави-донора.
США останніми роками активніше повертаються до тихоокеанських островів після тривалого періоду відносно слабкої уваги. Нова Зеландія, зі свого боку, прагне зберегти особливі історичні зв’язки з островами Кука, не перетворюючи їх на залежність.
Модернізація Penrhyn тому є значно більшою історією, ніж ремонт причалу. Це приклад того, як навіть невелика гавань на віддаленому атолі стає частиною нової архітектури впливу в Тихому океані.
Портова модернізація також матиме довгий часовий горизонт. Для віддалених атолів важливо не лише побудувати причал, а й забезпечити його обслуговування, навігацію та регулярні рейси, інакше навіть дороге будівництво не дасть повного економічного ефекту.
