Польща змінює логіку найбільшої за десятиліття військової модернізації. Після хвилі великих закупівель у США та Південній Кореї Варшава дедалі сильніше наполягає, щоб зброя, боєприпаси й критичні компоненти вироблялися всередині країни або принаймні в Центральній Європі. Мета — не відмовитися від імпортних Patriot, Abrams чи F-35, а створити систему, здатну швидко поповнювати запаси в умовах тривалої кризи.
За кілька років масштаб змінився радикально. Закупівлі польського оборонного відомства у внутрішніх компаній та спільних підприємств із регіональними партнерами майже вчетверо перевищили рівень 2022 року і в 2025-му сягнули 30,4 млрд злотих. У 2026 році базові оборонні витрати Польщі оцінюють приблизно у €53 млрд — близько 4,7% ВВП.
Варшава хоче мати виробництво поруч із армією
Польська влада виходить із простого уроку сучасної війни: складні системи можна купити за кордоном, але у великому конфлікті щодня потрібні тисячі боєприпасів, дронів, запасних частин і ремонтних комплектів. Далекі постачальники не завжди можуть миттєво наростити випуск, а глобальна логістика в кризовий момент стає додатковим ризиком. Саме тому локалізація дедалі частіше розглядається як елемент національної безпеки.
До польського ринку активно заходять компанії з Чехії, Естонії, Німеччини та інших країн регіону. Чеська CSG погодила проєкти з виробництва порохів, дронів, ракет, боєприпасів і бронетехніки. Окремі контракти стосуються компонентів для 155-мм артилерійських снарядів та обладнання для бойових машин. Польські підприємства також створюють нові лінії 155-мм боєприпасів у партнерстві з європейськими виробниками.
Важливе правило нової стратегії можна сформулювати так: хочеш продавати польській армії — інвестуй у Польщі, передавай технології та створюй спільне виробництво. Це дає державі не лише готову техніку, а й робочі місця, інженерні компетенції та здатність самостійно ремонтувати озброєння.
Найбільша сухопутна армія потребує власного тилу
Чисельність польських збройних сил уже перевищила 220 тисяч військовослужбовців. Варшава прямо заявляє про намір мати найбільшу сухопутну армію Європи, а витрати на оборону наближаються до довгострокової цілі НАТО у 5% ВВП. Такий масштаб неможливо підтримувати лише імпортом: що більша армія, то дорожчими стають її щоденне забезпечення, навчання, ремонт і відновлення запасів.
На темп польської перебудови безпосередньо впливає війна росії проти України та сприйняття росії як довгострокової загрози. Польща має спільний кордон з Україною і робить ставку на те, що виробничі ланцюги мають бути максимально короткими. Звідси й інтерес до партнерів у Центральній Європі, які можуть постачати продукцію швидше, ніж виробники з інших континентів.
Нова модель означає, що польська оборонна політика переходить від етапу термінового переозброєння до створення промислової системи на десятиліття. Якщо плани реалізують, Польща стане не лише одним із найбільших покупців зброї в Європі, а й одним із головних центрів її виробництва та ремонту.
