Повернення людей на Місяць створює проблему, про яку рідко думають за межами лабораторій планетарного захисту: астронавти неминуче привезуть із собою мікроорганізми. Нове моделювання показує, що частина земних бактерій і грибів може не загинути миттєво, а певний час зберігатися в затінених нішах Південного полюса.
Місячна поверхня вважається вкрай ворожою для життя. Тут немає атмосфери, різко змінюється температура, а ультрафіолетове та космічне випромінювання руйнує клітини й ДНК. Проте біля полюсів існують ділянки, де рельєф створює довгі періоди тіні, а температура та рівень опромінення відрізняються від відкритої поверхні.
Виживання не означає розмноження
У моделюванні дослідники розглядали мікроби, які найімовірніше супроводжуватимуть людей: види, характерні для шкіри, дихальних шляхів, спорядження та житлових модулів. Результати показали, що в окремих мікронішах вони потенційно можуть залишатися життєздатними щонайменше протягом земної доби.
Це не означає, що Місяць раптом виявився придатним для земного життя. Дослідники не стверджують, що мікроорганізми там активно ростимуть або утворять стабільну екосистему. Йдеться лише про те, що частина клітин може пережити перші години чи дні замість миттєвої загибелі.
Розмір потенційно сприятливих ніш сильно відрізняється. Деякі можуть охоплювати великі затінені ділянки, інші — бути буквально невеликими зонами за каменем, обладнанням або слідом астронавтського черевика.
Для науки це проблема «чистоти» майбутніх зразків
Південний полюс Місяця цікавий через запаси водяного льоду та речовини, яка могла зберігатися там мільярди років. Якщо земні мікроорганізми або їхні органічні молекули потраплять у такі місця, майбутнім дослідникам буде складніше визначити, що є природною місячною хімією, а що привезли люди.
З подібною проблемою давно працюють марсіанські місії, де апарати проходять суворі процедури очищення. Для пілотованої експедиції стерильність набагато складніша: людське тіло містить величезну мікробну спільноту, а повністю ізолювати її від довкілля практично неможливо.
Тому майбутнім програмам доведеться не просто очищувати техніку, а й створювати карту зон, які потрібно максимально захищати від біологічного забруднення. Це може впливати навіть на вибір маршрутів астронавтів і місць розміщення баз.
Особливо чутливим це питання стане тоді, коли на Південному полюсі з’являться довготривалі житлові модулі. Чим довше люди перебуватимуть на поверхні, тим більшим буде накопичення земного біологічного матеріалу навколо баз, посадкових майданчиків і маршрутів пересування.
