Правильна відповідь на питання, чому зірки миготять, полягає в тому, що вони не миготять. Процес мерехтіння, який ми бачимо, не має нічого спільного із самими зірками. Швидше, це результат того, як ми бачимо їх на наш погляд с Землі.

"Зоряне світло долає величезну відстань, щоб досягти наших очей у ясну ніч", – каже Райан Френч, фахівець із фізики Сонця з Університетського коледжу Лондона у Великій Британії. Після нашої власної зірки, Сонця, середня відстань від якої до Землі становить 150 млн км, найближчою до нас зіркою є Проксима Центавра, яка знаходиться на відстані понад 4 світлові роки від Землі. На шляху до наших очей це світло від далеких зірок стикається із земною атмосферою – ключовим фактором ефекту миготіння.

"Коли ця точка світла досягає атмосфери, вона проходить через шари повітря, що коливаються, перш ніж досягти наших очей, змушуючи її мерехтіти", — сказав Френч.

Так що атмосфера Землі, що коливається, змушує зірки миготіти. У космосі, високо над атмосферою, зірки взагалі не мерехтять (це одна з причин, через яку космічний телескоп Габбла був відправлений на орбіту: він міг отримувати чіткіші зображення космосу без спотворення зображень атмосферною турбулентністю).

Багато факторів впливають на те, наскільки сильно мерехтить зірка. Однією зі змінних є місце зірки у нашому полі зору. "Зірки миготітимуть більше, якщо їхнє зоряне світло проходить через більшу кількість повітря, перш ніж досягне наших очей", — сказав Френч. Погода теж відіграє роль. "Вологі ночі також зроблять повітря густішим", – сказав Френч, змушуючи зірки мерехтіти сильніше.

Ці питання допомагають астрономам орієнтуватися, коли вони вирішують, де розмістити найбільші та найкращі у світі телескопи. "Обсерваторії розміщуються на високих і сухих місцях, щоб видалити якнайбільше повітря між зіркою і телескопом", – сказав Френч.

Ідеальні місця включають суху пустелю Атакама в Чилі, а також вулканічні вершини Гавайських островів та іспанських Канарських островів. Ці місця є прикладами місць про те, що астрономи називають гарною "видимістю". "Щільне повітря, що викликає сильне коливання або мерехтіння, створює погану видимість, тоді як сухе, спокійне і розріджене повітря створює гарну видимість".

Коли ви дивитеся на нічне небо, ви також можете помітити, що деякі зірки змінюють колір, коли мерехтять. Сіріус, найяскравіша зірка на нічному небі Землі, є класичним прикладом. «Зіркове світло трохи переломлюється [вигинається] атмосферою, що може призвести до зміни кольору», – сказав Френч. Цей ефект більш помітний на яскравіших зірках.

Ви також можете помітити кілька "зірочок", які взагалі не мерехтять. Це тому, що вони насправді планети. "На відміну від зірок, планети не є точковими джерелами на небі, а мають площину", – сказав Френч. "Вони набагато ближчі до нас". Іншими словами, вони надто великі у нічному небі, щоб атмосфера могла змусити їх мерехтіти.