У Пекіні відбулася церемонія прощання з колишнім прем’єром Китаю Чжу Жунцзі, одним із головних архітекторів економічних реформ 1990-х років. Політик помер у віці 97 років, а 18 серпня його кремували на кладовищі Бабаошань у присутності найвищого керівництва країни.
На знак жалоби державні прапори були приспущені, а безпеку в центральних районах Пекіна посилили. Президент Сі Цзіньпін та інші члени Постійного комітету Політбюро особисто вшанували пам’ять колишнього прем’єра.
Чжу Жунцзі реформував банки, податки й державні підприємства
Політичний вплив Чжу найбільше проявився у 1990-х, коли Китай переживав швидке економічне зростання, але водночас стикався з інфляцією, слабкою банківською системою та великою кількістю збиткових державних підприємств.
Як віцепрем’єр, а пізніше прем’єр він проводив жорсткі реформи: приборкував інфляцію, перебудовував податкову систему, очищав банки від проблемних кредитів і змушував держкомпанії скорочувати витрати.
Саме за його керівництва Китай завершив багаторічні переговори про вступ до Світової організації торгівлі у 2001 році. Це рішення відкрило країні значно ширший доступ до глобальних ринків і стало одним із головних каталізаторів китайського експортного буму.
Економічний прорив мав високу соціальну ціну
Жорсткість реформ зробила Чжу популярним серед прихильників ринкових перетворень, але його політика мала і болісний бік. Реструктуризація збиткових держпідприємств призвела до масових звільнень, і мільйони працівників втратили гарантовану зайнятість.
Саме тому його спадщина в Китаї залишається неоднозначною. Для одних він символ чесного та рішучого технократа, який заклав фундамент економічного піднесення країни. Для інших — політик, чиї реформи переклали значну частину вартості модернізації на звичайних працівників.
Прощання з Чжу відбувається в момент, коли Китай знову шукає баланс між держконтролем, економічною ефективністю та приватною ініціативою. Тому його смерть стала не лише церемоніальною подією, а й приводом для нової дискусії про те, який курс потрібен китайській економіці сьогодні.
Символічно, що дискусія про спадщину Чжу активізувалася саме зараз, коли китайська економіка потребує нових джерел продуктивності, а суспільство дедалі чутливіше реагує на ціну структурних реформ.
Символічно, що дискусія про спадщину Чжу активізувалася саме зараз, коли китайська економіка потребує нових джерел продуктивності, а суспільство дедалі чутливіше реагує на ціну структурних реформ.
Символічно, що дискусія про спадщину Чжу активізувалася саме зараз, коли китайська економіка потребує нових джерел продуктивності, а суспільство дедалі чутливіше реагує на ціну структурних реформ.
