Новини Латинської Америки

Колумбія розпочала програму контролю популяції бегемотів в Антіокії

1 хв читання

У колумбійському департаменті Антіокія розпочався перший етап плану управління популяцією бегемотів. Регіональна природоохоронна служба Cornare повідомила, що десять тварин, які становлять ризик для людей, підлягають евтаназії. У межах цього етапу також передбачено роботу з громадами та переміщення окремих тварин.

Серед визначених для першої фази є бегемот, який перебуває в районі муніципалітету Пуерто-Наре. За словами директора Cornare Хав’єра Валенсії, тварина опинилася поблизу місця, де її присутність створює ризик для школярів. Програма зосереджується на тваринах, для яких служба вже оцінила небезпеку через близькість до населених пунктів. Регіональний план продовжує роботу попереднього уряду, який також розглядав евтаназію як один із кількох способів обмежити поширення виду.

Як бегемоти поширилися в долині Магдалени

Перші чотири тварини потрапили до Колумбії в 1980-х роках. Їх завіз до свого приватного зоопарку наркоторговець Пабло Ескобар. Згодом бегемоти розмножилися й поширилися за межі маєтку. Сьогодні значна частина проблеми зосереджена в районах басейну річки Магдалени, де водойми й ділянки суші розташовані поблизу місць проживання людей.

Колумбія класифікує бегемотів як інвазійний вид. Тварини використовують водойми, якими користуються й місцеві види. Крім впливу на екосистеми, природоохоронні служби враховують небезпеку для людей, коли бегемоти виходять на ділянки біля житла, шкіл або шляхів, якими користуються громади.

Міністерство довкілля затвердило план управління популяцією у вересні. Cornare відповідає за виконання в межах своєї території. За словами керівника служби, перша фаза триватиме близько п’яти місяців. На цей період заплановано інформування мешканців, переміщення частини тварин і застосування рішення щодо визначених десяти особин.

Перша група охоплює лише частину бегемотів, які живуть в Антіокії. Для кожної тварини рішення має враховувати місце її перебування та можливість переміщення або утримання поза відкритими водоймами. У першій фазі природоохоронці починають із місць, де контакти людей із тваринами вже становлять конкретний ризик.