Космічний телескоп James Webb отримав нові детальні зображення планетарної туманності NGC 2392, відомої як Левова туманність. Спостереження одночасно в ближньому та середньому інфрачервоному діапазонах показали структури, які значно важче розгледіти у видимому світлі.
У центрі об’єкта знаходиться гарячий білий карлик — залишок зорі, яка скинула свої зовнішні оболонки. Саме його випромінювання формує складний малюнок газу й пилу та поступово змінює всю туманність.
Webb використав NIRCam і MIRI
Для спостережень NASA використала два ключові інструменти Webb: NIRCam, що працює в ближньому інфрачервоному діапазоні, та MIRI, чутливий до середнього інфрачервоного випромінювання.
Комбінація двох діапазонів дозволила одночасно побачити іонізований газ, компактні пилові грудки, кільця, оболонки та довгі хвостоподібні структури, які візуально нагадують гриву лева.
Білий карлик «готує» туманність зсередини
NASA пояснює, що центральний білий карлик фактично нагріває навколишній матеріал зсередини. Його сильне випромінювання іонізує газ і формує розширювану бульбашку, яка поступово руйнує пил на своєму шляху.
Водночас частина щільніших пилових грудок виживає. Вони захищають матеріал за собою від прямого випромінювання, завдяки чому виникають характерні «кометні хвости».
Туманність сформувалася після смерті зорі
NGC 2392 є типовим прикладом планетарної туманності — короткої фази еволюції зорі, схожої за масою на Сонце. Коли ядерні реакції в її центрі перестають підтримувати стабільність, зоря починає втрачати зовнішні шари.
Скинутий газ і пил утворюють оболонки навколо гарячого зоряного ядра. Згодом залишається білий карлик, а викинута речовина продовжує розлітатися в космос.
Webb бачить те, що Hubble показував лише частково
Hubble спостерігав цю туманність ще у 2000 році у видимому світлі. Він уже показав незвичайний малюнок «обличчя» та «гриви», але інфрачервоні можливості Webb дозволили значно краще розділити пил і газ.
Особливо інформативним виявилося зображення MIRI, на якому видно різні температурні та структурні властивості пилу. Це допомагає астрономам зрозуміти, чому частина речовини швидко руйнується, а частина зберігається.
Левова туманність існуватиме ще близько 10 тисяч років
За оцінкою астрономів, NGC 2392 продовжуватиме змінюватися, поки газ і пил віддалятимуться від центрального білого карлика. Приблизно через 10 тисяч років характерна структура туманності має остаточно розсіятися.
Для космічних масштабів це дуже короткий час. Саме тому планетарні туманності дають ученим рідкісну можливість спостерігати відносно швидку фазу смерті зорі та повернення її речовини в міжзоряний простір.
Нові спостереження Webb не лише створили одну з найдетальніших карт NGC 2392, а й показали, як випромінювання білого карлика буквально перебудовує залишки колишньої зорі просто на очах у астрономів.
