Європейські музеї зіткнулися з новою моделлю організованої злочинності. Europol попереджає, що пограбування стають жорстокішими, а замість вузькопрофільних професійних банд дедалі частіше діють тимчасові групи виконавців, яких набирають через соціальні мережі.
Головними цілями стали золото, коштовності та культурні артефакти, які легко перепродати або розібрати на частини. Якщо раніше злодії намагалися діяти непомітно, то тепер вони дедалі частіше використовують грубу силу — кувалди, сокири, ломи, а в окремих випадках навіть вибухівку.
«Злочин як послуга» приходить у музейні пограбування
За оцінкою Europol, змінилася сама структура злочинних груп. Традиційні банди мали постійне керівництво, спеціалізовані навички та готували операції заздалегідь. Нова модель більше нагадує «злочин як послугу»: організатори знаходять виконавців онлайн під конкретне завдання, після чого група розпадається.
Такі команди можуть бути менш професійними, але саме через це часто діють агресивніше. Їхня мета — максимально швидко проникнути всередину, розбити захист і забрати предмети, які можна негайно монетизувати.
Одним із головних прикладів Europol називає пограбування Лувру в Парижі у жовтні 2025 року. Тоді злочинці погрожували охоронцям і відвідувачам та винесли коштовності приблизно на €88 млн, серед яких була тіара імператриці Євгенії.
Рекордне золото зробило музеї ще привабливішими
Europol пов’язує зміну інтересів злочинців із різким подорожчанням дорогоцінних металів. За два роки золото зросло в ціні приблизно на 85%. Для злочинного ринку це особливо привабливо, адже метал можна переплавити й фактично стерти сліди походження предмета.
Коштовне каміння також легко вийняти з оправи та продати окремо. Крім того, поліція фіксує зростання попиту на старовинну китайську порцеляну, зокрема предмети часів династії Мін.
Нові ризики змушують музеї переглядати підхід до безпеки. Звичайна сигналізація та охорона вже не завжди достатні проти груп, готових використовувати вибухівку або силове проникнення. Для Європи це означає нову гонку між злочинцями, які швидко адаптуються до цифрового середовища, та правоохоронцями, які намагаються захистити культурні цінності від фактично індустріалізованого ринку крадіжок.
Для правоохоронців проблемою стає й швидкість збуту. Якщо викрадений живопис ще потрібно показати потенційному покупцеві, то золото можна переплавити, а каміння — відокремити від історичної оправи буквально за лічені години. Це різко скорочує час, протягом якого поліція може повернути предмет у первісному вигляді.
