Французька економіка виявилася слабшою, ніж вважалося ще кілька тижнів тому. Національне статистичне агентство переглянуло зростання ВВП у другому кварталі 2026 року з попередніх +0,2% до 0,0%. Після скорочення на 0,2% у першому кварталі це означає, що за першу половину року економіка практично не просунулася вперед.
Одночасно з’явився другий неприємний сигнал: гармонізована інфляція у серпні прискорилася до 2,7% у річному вимірі проти 2,4% у липні. Головною причиною нового цінового тиску стали енергоносії, передусім дорожчі нафтопродукти.
Урядовий прогноз зростання на 0,7% тепер майже недосяжний
Щоб виконати прогноз уряду на 2026 рік, економіка повинна була б зрости приблизно на 0,5% і в третьому, і в четвертому кварталах. Після слабкого літа та низки зовнішніх шоків такий сценарій виглядає дедалі менш реалістичним.
Певну підтримку у другому кварталі дали споживчі витрати, які зросли на 0,3%, і експорт, що підскочив на 2,9% завдяки відновленню авіаційних поставок. Але ці позитивні фактори перекрила динаміка запасів: їх скорочення відняло близько 0,7 процентного пункту від ВВП.
Слабшою виявилася й аграрна галузь. На неї негативно вплинули хвилі спеки, посуха та пожежі, через що виробництво в окремих секторах скоротилося сильніше, ніж очікувалося.
Стагнація ускладнює боротьбу з бюджетним дефіцитом
Французький уряд планував скоротити дефіцит бюджету до 5% ВВП із 5,1% роком раніше. Але слабше економічне зростання означає менші податкові надходження й автоматично робить виконання цієї мети складнішим.
Міністерство фінансів уже готується переглянути свої макроекономічні прогнози у вересні перед представленням бюджету на 2027 рік. Урядові доведеться або шукати додаткові скорочення витрат, або погодитися з вищим дефіцитом.
Додатковою проблемою для Франції є те, що слабке зростання відбувається на тлі високої вартості державного боргу. Коли економіка майже не розширюється, співвідношення боргу до ВВП покращується повільніше, а будь-яке підвищення дохідності облігацій збільшує майбутні бюджетні витрати.
Для бізнесу нульовий квартал також означає слабший внутрішній попит. Компанії обережніше планують інвестиції, найм і запаси, особливо якщо не бачать швидкого зниження енергетичних витрат. Це може створити замкнене коло, у якому слабкі очікування самі гальмують наступний квартал.
Франція залишається другою найбільшою економікою єврозони, тому її стагнація має значення і для всього валютного блоку. Якщо слабкість пошириться на осінь, ЄЦБ доведеться одночасно реагувати на вищу інфляцію та майже відсутнє зростання в одній із ключових країн.
Комбінація нульового зростання та інфляції 2,7% є особливо незручною. Вона залишає мало простору для стимулювання економіки й водночас підсилює політичний тиск напередодні нового бюджетного циклу.
