Китай будує сонячні та вітрові електростанції швидше, ніж його енергосистема встигає приймати вироблену ними електроенергію. За оцінкою Global Energy Monitor та Center for Research on Energy and Clean Air, у першій половині 2026 року країна могла вимушено відмовитися приблизно від 360 ТВт·год потенційного виробітку чистої енергії.
Це на 49% більше, ніж за аналогічний період минулого року. За масштабом такий обсяг співставний із річним споживанням електроенергії великої країни на кшталт Мексики. Водночас ця оцінка незалежних дослідників суттєво перевищує офіційні показники, які публікує китайська влада.
Головне вузьке місце — не генерація, а передача електроенергії
Проблема виникає тоді, коли сонячні та вітрові станції можуть виробляти електрику, але мережа не здатна прийняти весь обсяг у конкретний момент. Оператор змушений обмежувати генерацію, навіть якщо попит на електроенергію в країні загалом залишається високим.
Незалежні дослідники оцінюють, що за шість місяців Китай міг відмовитися приблизно від 26,1% потенційного сумарного виробітку сонячних і вітрових станцій. Офіційна китайська статистика дає значно нижчі показники: близько 8,6% для сонячної генерації та 9,1% для вітрової.
Серед причин називають недостатню пропускну здатність магістральних мереж і контракти, які гарантують роботу нових вугільних електростанцій. У результаті швидке будівництво відновлюваної генерації не завжди означає таке саме швидке скорочення виробництва електроенергії з викопного палива.
Інвестори вже зміщують гроші від звичайних сонячних станцій до батарей
Надлишок генерації без достатньої мережевої інфраструктури впливає і на економіку нових проєктів. Якщо власник електростанції не може передати значну частину виробленої енергії в мережу, прогнозувати майбутню окупність стає складніше.
Саме тому дедалі більше інвестицій спрямовується в моделі «сонце плюс накопичувач», де великі батареї зберігають електроенергію в години максимального виробництва й віддають її в мережу пізніше. Такий підхід дозволяє зменшити вимушені обмеження та краще використовувати вже побудовані потужності.
Китайська проблема є частиною ширшого глобального тренду. Електромережі Австралії, Японії та Індії також дедалі частіше змушені обмежувати відновлювану генерацію. Наступний етап енергетичного переходу тому визначатиметься вже не стільки кількістю встановлених сонячних панелей і турбін, скільки швидкістю розвитку передачі, накопичення та гнучкого управління електросистемою.
