Високі довгострокові процентні ставки перетворюються на одну з центральних економічних тем президентської кампанії в Бразилії. Напередодні виборів 4 жовтня команди Луїса Інасіу Лули да Сілви та Флавіу Болсонару пропонують майже протилежні рецепти того, як здешевити державні й приватні запозичення.
Проблема добре видно на ринку довгострокового боргу: реальна дохідність бразильських державних паперів із погашенням у 2045 році тримається приблизно біля 7,5%. Для великої економіки це дуже висока вартість грошей, яка впливає не лише на бюджет, а й на кредити для компаній, інфраструктурні проєкти та інвестиційні рішення.
Команда Лули пропонує активніше викуповувати державні облігації
Один із радників президента, колишній керівник Petrobras Жозе Сержіу Габріеллі, вважає, що казначейство може використовувати викуп власних облігацій, щоб зменшити тиск на довгострокові ставки та поліпшити структуру боргу.
Ідея полягає не в механічному встановленні ціни на ринку, а в активнішому управлінні випусками в періоди надмірної премії за ризик. Прихильники такого підходу вказують, що великі казначейства світу також використовують операції з викупу для підтримання ліквідності й нормальної роботи ринку боргових паперів.
Габріеллі водночас відкидає твердження, що єдиним способом знизити ставки є масштабне скорочення державних витрат. У таборі Лули наполягають, що надто різка бюджетна економія може вдарити по інвестиціях і соціальних програмах, не гарантувавши швидкого зниження дохідностей.
Ця позиція узгоджується з ширшою передвиборчою лінією чинної влади: зберігати фіскальні правила, але поєднувати контроль витрат із додатковими доходами та підтримкою економічного зростання.
Команда Болсонару вимагає менше витрат і більше довіри ринку
Економічний радник Флавіу Болсонару Адолфо Сашіда пропонує протилежний рецепт. На його думку, головна причина високої премії за довгостроковим боргом — побоювання інвесторів щодо бюджетної дисципліни. Тому пріоритетом мають бути скорочення федеральних витрат і чіткий сигнал про стабілізацію державних фінансів.
Сашіда застерігає, що спроби штучно тиснути на дохідність через активні викупи можуть дати протилежний ефект: якщо інвестори побачать у цьому приховане фінансування бюджету або політичне втручання, інфляційні очікування й премія за ризик можуть зрости.
Суперечка відбувається на тлі швидкого збільшення боргового навантаження. Валовий державний борг Бразилії вже сягнув приблизно 81,9% ВВП і за нинішній президентський термін зріс більш ніж на десять відсоткових пунктів.
Для виборця ця дискусія може здаватися технічною, але наслідки дуже практичні. Високі довгострокові ставки означають дорожчі кредити для бізнесу, вищу вартість іпотеки та автокредитів, складніше фінансування інфраструктури й більші витрати бюджету на обслуговування боргу.
Тому боротьба за дохідність 2045 року фактично перетворилася на суперечку про економічну модель наступного президентського терміну. Один табір робить ставку на активніше управління ринком і підтримку розвитку, інший — на бюджетне стримування. І саме довіра інвесторів покаже, який із цих рецептів бразильський ринок вважатиме переконливішим.
