Команда президента Бразилії Луїса Інасіу Лули да Сілви розглядає нові правила для компаній, які масово оформлюють працівників не як штатних співробітників, а як окремі юридичні особи або незалежних підрядників. Ідея може стати частиною політики у разі нового президентського терміну Лули після жовтневих виборів.
Міністр фінансів Даріу Дуріган заявив, що уряд оцінює механізми, які могли б змусити великі компанії робити додаткові внески в систему соціального страхування, якщо значна частина їхнього персоналу працює за схемами, що дозволяють уникати стандартних трудових відрахувань.
Приклад із 80% незалежних підрядників став центральним аргументом
Дуріган навів умовний приклад компанії, де близько 80% працівників оформлені як незалежні підрядники. За його словами, у такій ситуації держава теоретично може вимагати від роботодавця додаткового внеску до системи соціального забезпечення.
У Бразилії така практика відома як contratação via pessoa jurídica — коли людина фактично виконує постійну роботу для компанії, але юридично надає послуги через власну фірму. Для працівника це іноді означає вищу суму «на руки», а для роботодавця — менші витрати на податки із зарплати, вихідні виплати, пенсійні внески та інші обов’язкові соціальні платежі.
Критики схеми вважають, що вона поступово розмиває традиційні трудові гарантії та водночас зменшує доходи пенсійної системи. Саме тому команда Лули розглядає варіант, який не забороняв би незалежну зайнятість повністю, але робив би масове використання такої моделі дорожчим для великих роботодавців.
Реформа поки є лише політичною пропозицією
Важливо, що йдеться не про вже ухвалений закон. Дуріган говорив про механізм, який може увійти до програми потенційного нового терміну Лули. Остаточна модель, ставки внесків і критерії для компаній ще не визначені.
Окремо команда президента розглядає ширший перегляд корпоративного оподаткування, включно з питаннями податків на фонд оплати праці та окремих форм виплат акціонерам. Це свідчить про намір пов’язати трудову реформу з фінансуванням соціальної системи.
Для бізнесу така зміна може означати зростання витрат, особливо в секторах, де незалежні контракти стали стандартною формою зайнятості. Для працівників — потенційно більше соціальних гарантій і сильніший пенсійний захист.
Політична дискусія лише починається, але тема вже виходить далеко за межі трудового законодавства. У Бразилії вона перетворюється на суперечку про те, хто має фінансувати соціальну державу в економіці, де традиційні трудові договори дедалі частіше поступаються гнучким формам зайнятості.
