Виконавчий секретар Рамкової конвенції ООН про зміну клімату Саймон Стілл на конференції COP31 в Анталії закликав уряди прискорити перехід до чистішої енергетики. У промові перед представниками держав 16 листопада він повʼязав залежність від викопного палива з уразливістю бюджетів і домогосподарств до коливань світових цін. Одним із пріоритетів він назвав збільшення фінансування заходів із кліматичної адаптації.
Стілл звернув увагу на два види витрат, із якими уряди стикаються одночасно. Дорожчання енергоносіїв тисне на рахунки й собівартість товарів. Екстремальні погодні явища змушують витрачати кошти на відновлення інфраструктури та допомогу постраждалим. За його оцінкою, інвестиції в чисту енергетику здатні зменшити залежність від першого ризику, а адаптація — помʼякшити наслідки другого.
Що означає збільшення коштів на адаптацію
У промові йшлося про потроєння фінансування адаптації та перетворення вже оголошених цілей на практичні заходи. Адаптація охоплює, наприклад, захист водопостачання під час посух, підготовку міст до спеки або зменшення ризику затоплень. Доступ до фінансування впливає на те, чи зможуть громади розпочати такі проєкти до того, як доведеться витрачати гроші на ліквідацію наслідків стихії.
Енергетичний перехід має інший набір інструментів, зокрема будівництво генерувальних потужностей, модернізацію мереж та підвищення ефективності. Для країни, яка імпортує пальне, збільшення власного виробництва електроенергії може зменшити залежність від міжнародних цін. Ефект для споживача залежить від здатності мережі приймати нові потужності й доставляти електрику, коли вона потрібна.
Конференція зібрала країни з різними енергетичними системами, доходами й можливостями залучати капітал. Виступ Стілла виклав позицію кліматичного секретаріату ООН і пріоритети для учасників переговорів. Рішення про спільні формулювання та способи виконання зобовʼязань залежать від самих держав.
Стілл окреслив дві форми роботи конференції: міждержавні переговори та Глобальний порядок денний кліматичних дій, який залучає учасників, відповідальних за практичне впровадження. Перший напрям може завершитися спільними рішеннями держав. Другий дає змогу обговорити, хто реалізовуватиме проєкти і на які ресурси вони спиратимуться.
Поки тривають переговори, заява 16 листопада є орієнтиром для обговорення. Практичний результат конференції можна буде оцінити за тим, які цілі увійдуть у погоджені документи та чи визначать учасники джерела коштів, строки і порядок доступу до підтримки.



