Міжнародний валютний фонд закликав уряди Латинської Америки скористатися відносно сприятливою зовнішньою кон’юнктурою для зміцнення державних фінансів і підвищення продуктивності. У новому регіональному огляді фонд прогнозує зростання економіки Латинської Америки та Карибського басейну на 2,3% у 2026 році й 2,5% у 2027-му. Показники залишаються скромними порівняно з багатьма іншими економіками, що розвиваються.
Певну підтримку регіону забезпечують високі ціни на окремі сировинні товари, попит зі США, туризм і грошові перекази від трудових мігрантів. Проте ці надходження не усувають структурних проблем: слабкого зростання продуктивності, нерівності доступу до інвестицій та значних бюджетних зобов’язань. Якщо сприятливі обставини зміняться, простору для реагування може виявитися недостатньо.
Чому тимчасові переваги не вирішують проблему боргів
Країни-експортери отримують вигоду від високих світових цін, але частина додаткових доходів витрачається на поточні зобов’язання. МВФ звертає увагу, що фіскальне коригування, розпочате в низці держав у 2025 році, в багатьох випадках сповільнилося або зупинилося. Це підвищує вразливість до нового зростання відсоткових ставок і подорожчання обслуговування боргу.
Бюджетна економія водночас не повинна підривати базові суспільні послуги. Якщо скорочення витрат призводить до занепаду освіти, інфраструктури чи охорони здоров’я, країна ризикує послабити власні можливості для майбутнього розвитку. Саме тому фонд поєднує рекомендацію зменшувати боргове навантаження з вимогою продуктивніших інвестицій.
Де шукати стійкі джерела зростання
Економічні перспективи можуть покращитися завдяки модернізації транспорту, цифровізації державних послуг, доступному кредитуванню малого бізнесу й професійній освіті. Для країн із великим аграрним чи гірничодобувним сектором важливо не тільки експортувати сировину, а й розвивати переробку та технологічні ланцюги всередині країни.
Ризики для Латинської Америки дуже нерівномірні. Сировинні експортери можуть тимчасово вигравати від дорогих металів чи продовольства, тоді як країни, які імпортують паливо, стикаються із зовнішнім ціновим тиском. Для регіонального аналізу недостатньо однієї середньої цифри ВВП: важливо бачити різницю між економіками та розуміти, хто саме отримує вигоди від глобальної кон'юнктури.
МВФ очікує поступового повернення інфляції до цільових значень у багатьох державах до кінця 2027 року. Але це прогноз, залежний від енергетичних цін, міжнародної торгівлі та геополітичних ризиків. Реальні доходи населення зростатимуть стійкіше лише тоді, коли економіка створюватиме продуктивніші робочі місця.
