Європейський Союз готує новий етап регулювання короткострокової оренди житла. Проєкт правил має дати містам більше можливостей обмежувати квартири, що здаються туристам через Airbnb та подібні платформи, якщо така оренда посилює дефіцит доступного житла для місцевих мешканців.
Проблема особливо гостра у туристичних столицях і популярних приморських містах. Власник квартири часто може заробити більше, здаючи її подобово, ніж за довгостроковим контрактом. Коли тисячі помешкань переходять у туристичний сегмент, пропозиція для місцевих скорочується, а орендна плата зростає.
Нові правила мають дати містам не одну заборону, а набір інструментів
Європейська модель не передбачає однакової квоти для всіх країн. Містам можуть дозволити встановлювати ліміти на кількість днів короткострокової оренди, вимагати реєстрації, застосовувати дозволи в районах із дефіцитом житла та жорсткіше перевіряти, чи відповідає оголошення місцевим правилам.
Платформи зі свого боку мають передавати владі точніші дані. Без цього навіть найсуворіше правило важко виконувати: одна квартира може рекламуватися на кількох сайтах, а власник — використовувати різні облікові записи.
Ключове питання — пропорційність. ЄС хоче залишити короткострокову оренду легальним видом бізнесу та можливістю для власника тимчасово здати житло, але водночас дозволити містам реагувати, коли туристична оренда починає витісняти постійних мешканців.
Житлова криза стала політично важливішою за інтереси туристичних платформ
У багатьох великих містах Європи орендна плата зростала швидше за доходи. Молоді сім’ї та працівники дедалі частіше змушені селитися далеко від центру, тоді як квартали в історичних районах заповнюються тимчасовими гостями.
Airbnb та інші платформи заперечують, що саме вони є головною причиною кризи. На ціни впливають повільне будівництво, висока вартість кредитів, дефіцит землі й багаторічні правила планування. Це справді так, але місцеві влади вважають короткострокову оренду одним із факторів, який можна змінити швидше, ніж побудувати десятки тисяч нових квартир.
Нові правила також матимуть наслідки для туристів. Якщо кількість квартир скоротиться, частина попиту повернеться до готелів, а середня ціна проживання в популярних містах може зрости.
Європейська дискусія тому виходить далеко за межі однієї платформи. Вона стосується того, кому насамперед має служити міський житловий фонд — місцевому населенню чи глобальному туристичному ринку. І дедалі більше міст хочуть мати право самостійно визначати цей баланс.
Ще один складний аспект — різниця між професійною туристичною орендою та випадком, коли людина здає власне житло кілька тижнів на рік. Майбутні правила мають уникнути ситуації, коли однакові вимоги автоматично застосовуються до великого оператора з десятками квартир і до звичайного власника.
